Герань – це багаторічник, так що цілком підходить для кімнатного розведення. В залежності від виду, це трав'яниста або напівчагарникова рослина. Взагалі фахівці-ботаніки нараховують більше 250 видів герані. У дикій природі ця рослина росте на півдні Африки. У нас – це кімнатна рослина. Хоча є і дикорослий вид. Мабуть через її зовнішній вигляд, ще стародавні греки називали герань пеларгонією, що в перекладі означає “Журавель”. А древні русичі мали дещо іншу, але схожу назву – “Журавлиний ніс”.
Види герані
Різноманітність видів гераній, просто приголомшує. У природі є герань, що носить назву “Мадам батерфляй” або “Герань-білокрилка” – рослина з листям світло-зеленого кольору, окантованими білою облямівкою по краях. Зустрічається вид з закругленою формою листя і коричневою облямівкою, який називається “пеларгонією яскраво-листковою”. Серед величезного розмаїття сортів герані, тільки рожева пеларгонія має найбільш ароматний запах. Квітки цього виду герані, покриті дрібними волосками, варто тільки легенько потерти листочок пальцями, як приємний запах відразу почне посилюватися. Як стало відомо, на таких волосках розташовані невеликі пухирці, наповнені ефірним маслом, що виділяється в тому випадку, якщо рослині необхідно захистити себе від перегрівання або переохолодження. Найчастіше, над горщиками з геранню, що стоять на підвіконні, можна побачити деяку подобу світіння, яке пояснюється не чим іншим, як виділенням ефірних масел.
Корисні властивості герані
Між тим, герань корисна для людей, не тільки приємним зовнішнім виглядом і запахом – вона володіє цілющою дією. Герань особливо корисна тим людям, які страждають на неврастенію, гіпертонію, безсоння і захворюваннями травної системи. Настій трави рожевої герані добре допомагає при проносах, подагрі та ревматизмі.
Герань є ще й відмінним антисептиком: досить буде легенько розім’яти листочок герані, і покласти кашку у вухо при отиті, як через деякий час біль почне спадати, і зменшиться запальний процес. Листок квітки чудово допомагає і при зубному болі: досить буде його потримати деякий час за щокою. У тому випадку, якщо у маленьких дітей зуби ріжуться болісно, то рекомендується листочок герані прикріпити до зовнішньої сторони щоки. Правда, при цьому, необхідно пам’ятати, що малим дітям, ні за якої умови не слід поміщати листя герані в порожнину рота!
При захворюваннях радикулітом або остеохондрозом, можна виготовити з дрібно нарізаного листя герані компреси і прикладати на ніч до проблемних місць. А в тому випадку, якщо артеріальний тиск знаходиться не в нормі, то можна для його нормалізації, спробувати прикласти до зап’ястя рук, на пульс, листя цієї рослини.
Крім того, з часів наших предків і до наших днів збереглося повір’я, що ці квіти, ще й виганяють злих духів і гостей з недобрими намірами з дому.
Догляд за геранню
Хоча, для того, щоб кімнатна герань повноцінно використовувалася як домашні ліки, за нею необхідно правильно доглядати. Такий догляд полягає в тому, що не менше двох разів у тиждень її слід поливати водою з добавкою біостимуляторів росту, таких, як гетероауксин або розчин глюкози. Ці біостимулятори необхідно розбавити у воді в пропорції по одному мілілітру на літр води. Крім того, два рази на місяць і більше необхідно у воду для поливу додавати аспірин, з розрахунку 10 грам на літр води, а для підтримки необхідної вологості, слід між горщиками поставити відкриту баночку з водою.
В другій половині травня герань можна виставляти на свіже повітря, правда, перед цим, ще в березні – квітні, її слід підрізати і пересадити в жирну парникову землю з домішкою глини. Можна спробувати дещо інший варіант ґрунту: дерновий суглинок, листова земля і гнойова земля (2:1:1). Старі герані, що успішно пережили зиму, можна підрізати сильніше, залишаючи на кожному пагоні з 2 – 3 вічка.
Якщо помірний полив рослин ведеться правильно, то вони досить швидко набирають у зростанні. Обприскувати герань не обов’язково.
У випадку, коли не терпиться побачити квітучі кущі, живці слід виводити набагато раніше, приблизно за рік. Для цього, кінці пагонів старої квітки ріжуть на живці і вставляють їх у горщик, в кількості 4 – 5 штук. Ці горщики нічим не накривають, а встановлюють на добре освітлюється сонцем підвіконня. При мінімальному поливі, зміцнення живців відбудеться вже приблизно через три тижні. В такому горщику ці живці повинні пережити зиму, після чого, ближче до весни, їх можна розсаджувати в горщики діаметром приблизно 10-15 сантиметрів. Причому, ці живці підрізати не слід, щоб не було затримки у цвітінні.
Джерела: Сам собі агроном, Енциклопедія квітів, Флорист-Х
