Липень — дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). Він вважається найкращим і найціннішим продуктом. Тому цілком ймовірно, що й назва місяця пішла від «липцю» – періоду основного медозбору, який в Україні припадає на другий місяць літа. Були в широкому вжиткові й інші назви, переважно народні.

Липень — зеніт літа, його екватор, маківка, вершина. Давні календарі подають регіональне «білень» – від пори, коли найкраще вибілювалося полотно, «грозовик» і «дощовик» – від періоду активних гроз і злив. На західноукраїнських землях широко вживалася народна назва «косень», «косець» та «сінокіс» – від пори заготівлі сіна. Адже початок місяця збігається з масовою косовицею сіна на всій території України. Локально зустрічалася і інша назва - «пасень» — від слова пасти. Липа ж зацвітає в Україні-Русі на початку червня. В староримському календарю липень був п'ятим місяцем року (що до реформи Юлія Цезаря розпочинався з березня). Тому липень спочатку називався Quintilis (від лат. quintus — п'ять). Згодом, він був названий на честь першого римського імператора Юлія Цезаря, який в цей місяць народився. На Русі ж більш правдоподібним і логічним є пояснення походження назви місяця ЛИПЕНЬ від староруського слова «ліпий», «ліпший», що означає гарний.

Народні прикмети на липень:

Баба танцювала б, але вершина літа настала.

Дощ у липні йде не там, де чекають, а там, де жнуть.

Збив сіносірник пиху, що ніколи на нари лягти.

Китиці вівса обважніли — з’явилися опеньки різні.

Липень блискавки кидає, дуби калічить.

Липень відходить з грозами.

Липень з туманами — осінь з дощами.

Липень казати звик: «Я — грозовик».

Липень — краса літу, середина цвіту.

Липень — літу маківка, року середина.

Липень — маківка літа, грудень — шапка зими.

Липень на двір заглянув — пора серпи зубрити.

Літо добре всім, але вершина літа важка.

Літо на зиму працює: липень збирає, а зима з’їдає.

Мужика годує не сокира, а липнева робота.

Ночі зоряні в липні — буде багато грибів.

Рижики з’явилися — чекай осінніх опеньків.

Роса липнева, як сльоза: нею ліс вмивається, з нічкою прощається.

Хто в липні спеки боїться, тому зимою нема чим погрітися.

У липні води відро — грязі ложка.

У липні на дворі пусто, та на полі густо.

У липні овес в жупані, а на гречці і сорочки нема.

У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

У липні хоч роздягнися, але легше не буде.

Яка погода в липні, так буде й у січні.