З давніх-давен в Україні невід'ємним атрибутом весілля був коровай. Весільний хліб свято шанували та цінували. Нині під час офіційної церемонії одруження коровай на вишитому рушнику заносять у РАЦС так само, як і під час вінчання — у церкву. Потім із весільним хлібом батьки зустрічають молоду подружню пару, тримають в руках коровай і бажають щасливого сімейного життя. Молодята відкушують по шматку весільного хліба. Існує повір'я: кому дістанеться більший, той і буде головним в сім'ї. Та й на весільному столі коровай займає почесне місце.

Раніше приготування до найщасливішого дня у житті людини — весілля — починалося саме з випікання смачного і красивого короваю. Старожили кажуть: що сам процес має чудодійний вплив на майбутнє життя новоствореного подружжя. Через те його пекти могли лише ті жінки-коровайниці, яких поважали і які щасливо жили в шлюбі й мали дітей.

Гілочка калини як символ кохання
Як правило, у приготуванні короваю брали участь 5-7 жінок. Нерідко під час цього обряду обов’язково мали бути присутні родичі як нареченого, так і нареченої, символізуючи поріднення сімей. Коровай випікали з кращих сортів борошна, з тіста, розчиненого на маслі, яйцях. Перед тим, як починати розчиняти і замішувати тісто, жінки вмивалися, одягали святкову хустину й молилися.
Господині місили тісто для короваю завжди у доброму настрої, співали пісні, клали у тісто монети, аби життя було багатим. І з особливим трепетом спостерігали, як же випікається весільний хліб у печі: якщо вийде гарним і пишним — усе в молодят буде гаразд і ніякі життєві труднощі не зіпсують їх щасливого подружнього життя. Якщо ж навпаки, хліб виходив не надто пишним, то це пов'язували із тим, що впродовж сімейного життя чоловік із жінкою будуть сваритися і жити не в любові. А тріснутий весільний хліб знаменував розлучення.
Особливу увагу приділяли й воді, якою коровайниці мили руки від тіста. Символічно вони умивали нею всіх присутніх, а ту воду, яка залишилася, виливали під родюче дерево.
Весільний хліб обов’язково мав бути великим і круглим. Адже символізує щасливе, радісне, заможне життя. Люди були переконані в тому, що щастя й добробут у подружньому житті залежатиме від його розмірів. Круглу форму теж обирали невипадково, бо вона — як Сонце. А воно своє силою оберігатиме молодих.
Весільний хліб обов’язково має бути прикрашеним виробами з тіста: це можуть бути і пташки (голуби, жайворонки, качечки), і різноманітні квітки, колоски або ж гілочки калини. Адже це символ любові, міцного почуття між молодим подружжям. Нині ж на короваях можна побачити і "молодят в мініатюрі". Такі статуетки стали доволі популярними.

Для короваїв на замовлення – тісто лише з натуральної сировини
Спекти вдома коровай, дотримуючись усіх традицій, може не кожен. Тому здебільшого його замовляють на хлібопекарських підприємствах. Так, на ВАТ “Поліссяхліб” кожен знайде і обере весільний коровай, який задовольнить найвибагливіших. Начальник відділу маркетингу ВАТ Олександр Коробка запевняє, що на підприємстві завжди дотримуються і зберігають українські традиції:
— Це основна мета нашого підприємства. Через те ми й приділяємо особливу увагу випіканню та оформленню весільних хлібин, короваїв. Для цього використовуємо тісто лише з натуральної сировини, без штучних розпушувачів і добавок, — зауважує Олександр Коробка. — Тому коровай виходить пишний, гарний і смакує гостям по-домашньому. Адже наші працівники вкладають душу у свою роботу.
За словами пана Коробки, як правило, на весілля замовляють високі "триповерхові" короваї.
— Як прикрасити коровай, ми обумовлюємо із замовником. Це безкремове оформлення, тобто прикраси вироблені з тіста — приміром, квіти чи виноград. Зазвичай на весіллі — як мінімум два короваї. Один готує родина нареченої, другий — родина нареченого. Наприкінці святкування обидві мами або ж хрещений батько чи староста (усе залежить від традицій у родині) разом із дружбами починають ділити коровай і роздавати гостям. Один дружба роздає родині молодого, інший — родині молодої. Коровай прийнято виносити на підносі. Кому роздавати — підказують мами. Тим часом хрещений батько ділить коровай, промовляючи: "З-під зеленого дуба, де барвінок в’ється, від молодого та молодої коровай шлеться. Десь тут має бути тітка Ольга з родиною. Гоп, гоп, гоп. Музиканти за неї!". І дружби відносять їй коровай, а музики грають. Гостям віддають верхню частину, а от музикантам на знак подяки за веселу музику віддають низ короваю, "підошву". А верхівку короваю вручають молодому подружжю. І вони залишають його у себе і зберігають. новости футбола