Вранці ще мало машин й рухаємось з нормальною швидкістю. Наша дорога веде в гори. Стає прохолодніше й туманно...
Численні віражі - "тещині язики" - ведуть кудись все вище й вище. Увесь шлях заповнений машинами й мотоциклами. На вершині, проїхавши через ворота (плата за вїзд 100 рупій з машини), шукаємо місце для парковки.
Тепер зрозуміло, чого сюди усі їдуть. Евкаліптовий ліс, сади, квіти й туман. Навкруги казкова туманна атмосфера. Вологість настільки висока, що перетворюється в дрібненький дощик.
Майже кожен з фотоапаратом. На краю гори оглядовий майданчик з кафешками. Враження, ніби ми знаходимось на небі, серед хмар. Через хмари починає проглядатися сонце, ніби намагається вибратися з туманного полону й сказати усім, що воно є й готове тішити своїм промінням кожного, хто, звичайно забажає)Раптом в момент туман зник і відчулося тепло ранкового сонячного проміння. Ніби хтось вимкнув туман.
І тут повз мене промайнула невеличка ... мавпа й по сходах вискочила на стіл альтанки. Вона розпаковувала пачку шоколадного печива, яку їй хтось дав. Спочатку їла усе печиво, а потім об'їдала лише шоколад, а печиво викидала. Хитра яка)
Я фотографував її поруч. При наближенні ближче щось хрипіла й притискала руку з печивом до себе, боячись, що я можу забрати її сніданок. Тут з'явилась друга мавпа, потім ще і ще. Їх тут багато!
З появою сонця, вони звідкись повилазили. Це їхня територія й час їх сніданку. Мавпи знаходили в кущах овочі й незважаючи на численних гостей-туристів їли, сидячи на землі і на деревах...
Більше фото: https://www.facebook.com/alex.kharvat/media_set?set=a.10202536341345781.1073741924.1113203078&type=1 https://www.facebook.com/alex.kharvat/media_set?set=a.10202516369846506.1073741918.1113203078&type=1
