Зараз у нас в країні війна, страшна війна. Хто би міг подумати, що вона прийде до нас. Ніхто, окрім тих, хто її планував. Чому? Ми вірили владі, армії, політикам, не замислюючись над реаліями життя. І нашу довіру використали проти нас. З іншої сторони, на фоні цих подій ми стали свідками єднання та патріотизму. Нас не захистила ні влада, ні армія, ми захищаємо себе самі! Збираємо кошти, допомагаємо армії, йдемо добровольцями ... Ми відстоюємо свою справжню, а не декларовану, незалежність.
І сьогоднішні дні мають стати початком відродження та становлення держави України. Ми маємо використати цей шанс, поки його не використали агресори внутрішні та ззовні. Тому маємо не бути байдужими до всього, що відбувається в місті, в державі. Звичайно, якщо би Україна була сильною, ніякої агресії не відбулось би. Ми маємо її зробити сильною!
І якими мудрими були слова Черчилля ще в далеких 40-х роках! То ж давайте їх візьмемо за приклад, воювати не тільки на полі бою, а й за те, щоб відстоювати та розвивати нашу культуру! Війна – справа честі та захисту, але тимчасова, а культура – вічна! Можливо, якщо би культура в державі не була по залишковому принципу, той не народились би у нас азірови, пшонкі, януковичі, царьови ...
Коротка довідка: Вінстон Черчилль – державний діяч Великої Британії, міністр оборони у роки Другої світової війни, прем'єр-міністр, письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1953 р.) «За неперевершеність історичного й біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності»
Деякі вислови Черчилля: «Больше всего русские восхищаются силой, и нет ничего, к чему бы они питали меньше уважения, чем к военной слабости». "Иногда я готов бросить почти все ради занятия живописью".
