На етапі мріяння та ранньої підготовки до свята багато хто впевнений, що його (чи її) весілля буде ну зовсім не таким, як у всіх, а вийде найоригінальнішим, найцікавішим і найгучнішим. І на перших порах наречені роблять усе можливе, щоб так і було: замовляють лімузини, карети, танцювальні колективи, вокально-інструментальні ансамблі, послуги піротехніків тощо. А от напередодні весілля, коли весільне вбрання вже випрасувано, всі необхідні продукти завезено в ресторан, списки гостей перевірено, прикраси для весільного кортежу приготовлено, весільні короваї спечено (чи придбано) тощо... отоді ні нареченим, ні їх батькам вже не хочеться не те що оригінального, а взагалі ніякого весілля. Відтак шлях до весілля – дуже нелегкий. І його важливо не просто пройти, а пройти достойно і правильно: без суперечок (спокус, до яких під час передвесільної колотнечі, повірте, достатньо), з піднесеним настроєм і, головне, з усвідомленням того, куди і навіщо йдете.
Українські традиції на американський лад
У давнину традиції українського весілля повністю складалися з різних обрядів і поділялися на три основні цикли: передвесільний, весільний та післявесільний. Наприклад, перед весіллям виконували обряди сватання, умовини (оглядини, коли батьки дівчини ходили оглянути господарство молодого і познайомилися з його батьками), заручини, дівич-вечір (молодіжний вечір як символ прощання з вільним життям, який робили окремо в оселях молодого та молодої) та бгання короваю (коли щасливі в шлюбі жінки пекли багато видів весільного хліба). Весілля складалося із запросин (весільний поїзд у складі наречених, сватів, бояр вирушав запрошувати гостей на весілля), обдарування, посаду молодих (обрядові дії, що стверджували остаточне скріплення шлюбу), покривання молодої, комори (цикл обрядів шлюбної ночі), посагу (придане, що складалося зі скрині та худоби) та вінчання в церкві. А післявесільний цикл включав обряди, призначені полегшити адаптацію нареченої в сім'ї нареченого та зміцнення зв'язку між сватами: зокрема, гостювання молодих у батьків і навпаки.
Чимало цих обрядів, щоправда, трохи спрощених і адаптованих до сучасності, на Буковині молодята виконують й нині. Наприклад, заручини сьогодні найчастіше проходять в тісному кругу сімей наречених та їх найближчих родичів. В якому порядку, хто і що дослівно має казати, мало хто знає. А позаяк у цей вечір найчастіше батьки молодих зустрічаються вперше і від хвилювання ні пам'ять, ні фантазія ні в кого з них добре не працюють, події відбуваються за логікою: наречені знайомлять батьків, молодий просить руки молодої у її батьків та у неї самої, усі сідають за стіл і, вечеряючи, обговорюють весільні питання. Найперше, визначають дату весілля та орієнтовну кількість гостей, обирають церкву, вінчальних батьків та старостів, домовляються, які весільні обряди будуть виконувати, розподіляють між собою обов'язки тощо.
Запрошують на весілля сьогодні також по-сучасному. Які там вишиті сорочки, віночки та "просили вас мама з татом...": комусь віддали запрошення власноруч, комусь переслали поштою, щось роздали батьки та й по всьому.
Сватання, умовини та бгання короваю нині мало хто робить. А от дівичники та парубоцькі вечори у нас стають дедалі популярнішими. На плетіння віночків та співання пісень там, звісно, немає й натяку. Найчастіше в останній холостяцький вечір молодята "відриваються на повну" у диско-барах (а хто має фінансову можливість – у стриптиз-барах), саунах тощо. Тобто, по-західному. Щоправда, за словами Олени Н., яка вже багато років працює тамадою у Чернівцях, такі передвесільні розваги поки що не є дуже поширеними на Буковині. Як правило, у четвер-п'ятницю у нас збирають барвінок та плетуть віночки молодим.
У кімнаті роздумів подумайте про гроші
Кажуть, очікування свята – цікавіше, ніж саме свято. Щодо очікування весілля, так буде, тільки якщо воно (себто, вирішення нескінченного переліку питань, пов'язаних з одруженням) організувати правильно. Якщо організацією весілля займаються декілька людей, які регулярно спілкуються і радяться між собою, вона пройде без особливих ексцесів. Якщо ж усе на плечах одного-двох людей, краще той перелік питань записати у зошит, бо тримати їх усіх у голові не так легко, як може здатися спочатку. Найперше, що відкладати не можна, – подання заяви до РАГСу. Позаяк на Буковині цьогоріч знову "весільний бум", – робити це треба задовго наперед, хоча б за два-три місяці (звісно, якщо хочете реєструвати шлюб у більш-менш зручний для себе час і в потрібний вам день). Відповідно до години, на яку вам призначено церемонію в РАГСі, постарайтесь якомога швидше обрати і домовитися з церквою (якщо повінчатися хочете в день весілля). Якщо вінчання заплануєте після реєстрації шлюбу, залишіть між ними хоча б 2 – 2,5 години (наприклад, якщо реєстрація шлюбу на 11.00, то вінчання призначайте не раніше, ніж на 13.00). Чим більше фотографій та відеокадрів ви плануєте зробити у палаці урочистих подій, тим більше вам знадобиться часу. Якщо часу не вистачатиме, опинитесь перед вибором: або танцювати перший подружній вальс, пити шампанське та приймати привітання гостей стрімголов, або ж запізнитися до церкви і затримати весілля і собі, і всім тим молодятам, які вінчаються після вас.
Окрім подання заяв та короткої співбесіди з працівниками РАГСу, в останньому стикнетеся з вирішенням наступного – кому доручити непросте і відповідальне завдання зафіксувати ваше одруження на віки. Вас повідомлять, що одна студія впевнено тримає за собою ексклюзивне право на професійну фото- та відеозйомку і що інших операторів та фотографів на церемонію і навіть у фойє палацу просто не пустять. Від себе додам, що таки не пустять, як би ви їх не маскували під родичів-аматорів і як би не посміхалися працівникам цієї установи: перед тим, як молодята та їх гості зайдуть до РАГСу, камери та фотоапарати перевірять і якщо ви таки не замовили фахівця з ексклюзивної студії, – вам ще раз ввічливо запропонують ці послуги. Якщо ж ви вирішили скористатися її послугами, вам порада наступна: перебуваючи у кімнаті роздумів, подумавши, чи справді ви хочете одружитися, згадайте й про те, чи є у вас з собою якісь гроші, позаяк якщо ви людина нерішуча, вони вам дуже знадобляться вже за 15-20 хвилин. Справа в тому, що спеціалісти з ексклюзивної студії мають цікаву звичку робити трохи не вдвічі більше фотокадрів, ніж ви замовили. Відтак одразу після церемонії одруження, в той час як на сходах палацу вас чекають усі гості, схвильовані і спантеличені ви змушені будете вибрати те, що ви замовляти відмовляєтесь. І найбільша проблема тут не в емоціях і не в браку часу, а в тому, що фото одне одного краще, що можливості їх зробити більше не буде (як і відновити, після того, як їх "витруть" з фотоапарата) і що... кожне позапланове фото коштує 15 грн і розраховуватися за них треба негайно.
Музиканти як грають, так грають
Не менша передвесільна проблема – вибір місця проведення свята. Тамада Олена Н. радить, що перед тим, як замовляти ресторан, варто прийти туди хоча б пообідати, щоб покуштувати страви, поспостерігати за персоналом та послухати, як працюють музиканти. "Дуже часто люди на весіллі підходять до музикантів з претензіями: що ви нам граєте, ми таких пісень не хочемо і т.д. концерты в Киеве Але музиканти як грають, так грають. І підлаштовуватися під ваше конкретне весілля вони не будуть, – каже пані Олена. – Так, обираючи ведучого чи тамаду, обов'язково зберіть якусь мінімальну інформацію про цю людину. Краще, якщо вам про неї розкаже хтось із тих людей, у кого вона працювала на весіллі. Тому що на кожну публіку є свій тамада. Хтось любить, щоб багато говорили, а хтось ні. І бувають випадки, коли тамаді кажуть: ми вам заплатимо, тільки йдіть звідси. А замовивши тамаду, важливо обговорити з ним свою участь у весільних заходах. Адже одні наречені хочуть бути максимально задіяні у святковій програмі, а інші кажуть, щоб їх взагалі не чіпали".
За словами пані Олени, крім тамади, зараз дуже модно замовляти ще артистів, співаків, танцювальні колективи тощо. "Прекрасно, якщо у людей є можливість організувати, щоб гості отримали враження не тільки від наречених, але й від таких розважальних номерів. Але добре було б, якби ви бачили ці номери або принаймні щось про них чули. Бо в моїй практиці був такий випадок:. за 3 дні до весілля тато нареченої приїжджає з Італії. Хоче замовити танцювальний колектив. Кого не питає, вже всі зайняті. Почали шукати хоч кого-небудь. Знайшли. І уявіть собі: на початку свята виходять дівчата і перший танець, який вони танцюють, – канкан. Коли вони повернулись і показали гостям сідниці, у хлопів щелепи повідвисали, як кажуть, до пупа. Комусь це сподобалось, а хтось почував себе дуже некомфортно. Тобто не варто брати кота в мішку".
Прикрашення банкетних залів та весільного кортежу сьогодні часто доручають весільним агенціям. Коштує це задоволення недешево, але звільняє від купи проблем і головного болю. Позаяк, якщо прикрашатимете автомобілі самі, то закупити фатин, стрічки, букети тощо вам доведеться заздалегідь. А от кількість авто, які потрібно буде прикрасити, найчастіше стає відомою вже напередодні весілля. Позаяк наречена та дружки вранці причісуються та одягаються, прикрашати кортеж їм ніколи, тому роблять це найчастіше хлопці. І дай Бог, щоб то були хлопці з фантазією і терпінням, і в разі, якщо чогось не вистачить чи щось зіпсується, вони вас не підвели.
Галочки поставили – весілля відбулося
За усіма цими справами та проблемами молодим та їх батькам не важко забути те, для чого взагалі ця біганина. Наречена згадує і усвідомлює те, що вона наречена, на останній примірці весільної сукні. А от всі решта, гадаю, всерйоз задумуються про весілля у вечір, коли у домі молодої шиють вінок. Перше благословення батьків на щасливе сімейне життя і розмови про останні приготування до весілля змушують молодят усвідомити – вони за мить від виходу у самостійну дорогу. Для того, щоб та дорога була щасливою, за традицією, барвінок, з якого шиють вінок, мають нарвати самі наречені. Мати нареченої до цього обряду має підготувати новий набір голок та непочаті нитки та стрічку. Також вже у цей вечір повинні бути готові (спечені або придбані) батьківські калачі, позаяк ними батьки й благословлятимуть молодих.
Ще одне, що змушує молодят зупинитися і як слід обміркувати наступну подію, – таїнства сповіді й причастя, які церква рекомендує молодятам пройти перед укладанням шлюбу. "Не треба ставити галочку напроти цього завдання, – каже кандидат богословських наук, завідуючий богословським відділенням філософсько-теологічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича, настоятель храму Трьох святителів отець Микола Щербань. – Усвідомте, що життя потрібно почати з чистої сторінки, яку писати доведеться разом, трансформуючи "я" в "ми", "я для себе" в "ми для сім'ї".
Яким би виснажливим не був день перед весіллям, раджу зберегти сили на те, щоб скласти список усього, що потрібно взяти з собою на весілля. Наречені (особливо молода) повинна мати з собою все, що потрібно й не дуже: найперше, запасне взуття та колготи, лак для волосся, вологі серветки, голку з ниткою тощо. Нареченому ж головне не забути обручки, паспорти та весільний букет для молодої. "Коли почнете збиратися, перевірте сто разів. А потім ще сто перший, бо ви... обов'язково щось забули. Що? Та що завгодно, з рідними батьками включно. Тому збирайтеся з дуже гарячим серцем, але з дуже холодною головою", – каже отець Микола Щербань.
P.S. Отець Микола Щербань: "Я вам можу сказати точно: 95% всього того, що ми називаємо весіллям, кому-кому, а вам, молодята, точно не потрібне. Потрібне рідним, близьким, знайомим, друзям, батькам, сусідам, але точно не вам. Весілля пролетить перед вами, як картинки божевільного фільму. Потім вставите диск з відео- та фотозйомкою і будете дивитися. І прикро, що, на думку більшості, така велика категорія, як весілля, складається з трьох позицій: РАГС, церква, ресторан. Галочки поставили – весілля відбулося. Так не буває. Церква вчить, що шлюб укладається не тільки на землі, а й на небесах. Треба пам'ятати собі й для себе, що це речі божественні і з ними не жартують, і що у всіх цих жартах "розмінною монетою" виступаєте ви".
Джерело www.doba.cv.ua
