На Рівненщині попрощалися з захисниками - Олександром Чудіком із Дубровицької громади, Ярославом Русіним з Володимиреччини, Анатолієм Максимчуком із Зарічненщини, Віталієм Семигутою з Малолюбашанської ТГ, Олександром Вознюком та Олександром Лютко з Рівного, Романом Савельєвим з Млинівщини, Петром Козачуком зі Смизької громади, Ігорем Глушаном з Повчанської ТГ.

Олександр Чудік народився 1991 року. Чоловік родом із села Лютинськ, що на Дубровиччині. У лавах ЗСУ Олександр служив стрільцем-снайпером. 6 січня 2025 року військовий загинув від ворожого обстрілу в курській області. Лише цьогоріч у травні підтвердили загибель військовослужбовця.

Ярослав Русін 1970 року народження проживав у селі Зелене Володимирецької громади. Чоловік проходив військову службу на посаді оператора-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону 160-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Воїн загинув, захищаючи кордони рідної країни.

Анатолій Максимчук народився 1 січня 1974 року. Чоловік служив старшим стрільцем-вогнеметником 1-го механізованого відділення 1-го механізованого батальйону 156-ї ОМБр Сухопутних військ Збройних Сил України. 5 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області серце воїна зупинилося.

Віталій Семигута народився 3 вересня 1976 року. У вересні 2024 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. На жаль, життя воїна обірвалося 2 квітня 2026 року в Київській обласній клінічній лікарні.

Олександр Вознюк народився 1 березня 1977 року в Рівному. Навесні 2025 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. На жаль, військовослужбовець загинув 3 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

Олександр Лютко народився 20 серпня 1992 року в Рівному. У липні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Національної гвардії України. На жаль, солдат загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання.

Роман Савельєв народився 31 січня 1996 році в селі Перевередів Млинівської громади. Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу мінометної батареї, Роман з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Мужньо виконував військовий обов’язок, боронячи рідну землю від російського агресора. Вірний військовій присязі та українському народові, воїн загинув 24 квітня 2026 року на Сумському напрямку.

Петро Козачук народився 28 червня 1972 року та проживав у селищі Смига. Військовослужбовець служив в Збройних Силах України та мав звання головного сержанта. Свій останній бій захисник прийняв 30 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.

Ігор Глушан народився 11 вересня 1989 року в селі Пирятин Повчанської громади. У вересні 2024 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ та проходив службу у складі 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. 15 листопада 2024 року боєць зник безвісти у курській області. Тільки згодом виявилося, що 1 травня 2026 року захисник загинув, виконуючи військовий обов’язок.