Новий рік – найпопулярніше народне свято в Китаї, який проголошується двічі: 1 січня, як і в більшості християнських країн, і під час місяця-молодика – так званий "китайський Новий рік" – Чуньцзе (Свято весни). Святкування Нового року в Китаї починається з першого дня молодика і триває 15 днів – до повного місяця.
Цей Новий 4707 рік за китайським календарем (рік Жовтого, або Земного, Бика) настає 26 січня 2009 року о 9 годині 56 хвилин за київським часом. Цей рік закінчиться 13 лютого 2010 року.
Історія святкування Китайського Нового року налічує багато століть, і він не має фіксованої дати. Стародавні китайські астрономи встановили, що новий рік у Китаї завжди наставатиме між 21 січня й останніми числами лютого, коли настає кінець зимового періоду, стає тепло і починається оновлення природи. Тому Новий рік в Китаї називається Святом весни і зі стародавніх часів китайці пов'язують з ним надії на майбутнє сімейне щастя, здоров'я і благополуччя.
У Китаї із зустріччю Нового року пов'язана безліч традицій та новорічних прикмет. Перед Новим роком на притолоку дверей вішали п'ять довгих смужок паперу, які символізують "п'ять видів щастя": успіх, шану, довголіття, багатство і радість. Згідно зі стародавньою традицією, при зустрічі Нового року належить шуміти. Для цього китайці запускають феєрверки, а також стріляють петардами і хлопавками. Необхідність шуміти пов'язана з легендою про те, що напередодні Нового року злі духи, вигнані з різних місць, шукають собі новий притулок, оселяються в ньому і весь рік потім роблять господарям різні капості.
До винаходу петард і хлопавок для створення шуму в хід йшли будь-які предмети домашнього начиння, що опинилися під рукою. Із XIV ст. н.е. в Китаї з'явився звичай в новорічну ніч кидати в піч бамбукові палички, які, згораючи, видавали сильний тріск і тим самим відлякували злих духів. Пізніше ці палички (баочжу) були замінені хлопавками й піротехнікою, але назва залишилася тією самою. Існувало також повір'я, що злі духи бояться червоного кольору, тому цього дня всюди переважав червоний колір. Перед Новим роком на різні предмети наклеювали червоні смужки паперу.
Деякі зі старовинних новорічних обрядів відійшли в минуле у великих містах, але деколи зустрічаються в сільській місцевості. До цих звичаїв відноситься заклеювання вікон і дверей папером. Взагалі двері весь день повинні були зачинені, щоб у будинок не проникли злі духи.
За традицією, що склалася, до початку свята повинні бути виконані всі домашні справи. Прибирання має починатися від порогу і закінчуватися усередині житла. До вечора перед святом всі мітли, віники, шкребки, щітки, відра, ганчірки та інший інвентар повинні бути прибрані. Це правило пов'язане з повір'ям про те, що напередодні Нового року боги обдаровують кожен будинок успіхом на весь майбутній рік і що цей успіх осідає у вигляді пилу під час святкування. Тому вважається: якщо хтось підмітатиме або прибиратиме під час Нового року, той ризикує змести успіх і накликати біду в дім і на всіх членів сім'ї.
Замість ялинки у Китаї ставлять так зване Дерево Світла. Його уквітчують, прикрашають гірляндами і ліхтариками.
Велике значення надається в Китаї святковій новорічній вечері, під час якої за одним столом збирається вся сім'я. Місця за столом передбачені і для тих членів сім'ї, хто з тієї або іншої причини відсутній на святкуванні.
Щедрий святковий стіл, накритий у новорічну ніч, за традицією називають "няньефань" (це означає "вечеря в новорічну ніч"), але у деяких районах Китаю він одержує назву "туаньняньфань" (вечеря для зустрічі Нового року), "хецзяхуань" (веселощі всією сім'єю), "феньсуйцзю" (парадний стіл, що розділяє два роки), "шоусуйцзю" (парадний стіл для неспання в новорічну ніч) або "цисуйцзю" (парадний стіл, що проводжає старий рік).
За місцевими віруваннями, як зустрінеш Новий рік, так він і складеться. Тому китайці ретельно стежать, щоб святковий стіл ломився від страв.
Святкову вечерю прийнято готувати за декілька годин до настання Нового року, щоб в останню годину старого року не користуватися ножем, яким, згідно з віруваннями китайців, можна ненавмисно відрізати щастя і успіх.
На півночі Китаю обов'язковою стравою на новорічному столі є пельмені (цзяо цзи), які ліплять всією сім'єю, на півдні – суп з галушками і довгою локшиною, що символізує довге життя (хуничунь).
Святкова новорічна вечеря закінчується завжди роздачею "грошей щастя". Дорослі дарують дітям червоні конверти з вкладеними в них грошима, які, як передбачається, приноситимуть успіх впродовж всього року. У давнину новорічні гроші підносилися у вигляді ста мідних монет, зв'язаних разом і символізуючих надію на життя до ста років. Після святкової вечері ніхто не лягав спати: вважалося, що, заснувши, можна проґавити своє щастя.
У Китаї також існує традиція, яка зародилася ще в давнину: під час святкування Нового року, приходивши в гості, підносити господарям два мандарини, а, йдучи з гостей, одержувати від господарів два інші мандарини. Виникнення цієї традиції пов'язане з тим, що слова, що позначають пару мандаринів, в китайській мові співзвучні зі словом "золото".
У Китаї взагалі на Новий рік прийнято дарувати подарунки з парних предметів, які символізують єдність, сімейну гармонію: дві вази, два кухлі і т.п. Не прийнято дарувати годинник, особливо літнім людям; дарувати іграшки й дитячі речі тим, у кого немає дітей або тим, хто ще тільки чекає народження дитини. Звичайно новорічні подарунки господарям гості вручають перед відходом, іноді навіть залишають їх таємно.
За настанням Нового року слідують три святкові дні: чуї, чуер і чусань, під час яких друзі та родичі роблять один одному візити і дарують подарунки. Потім свято поновлюється, і гуляння тривають ще два тижні.
Під час святкових вистав виконуються традиційні танці левів і драконів. Танець левів, що символізує захист у новому році від бід і нещасть, розповсюдився по всьому Китаю і почав виконуватися під час свята Чуньцзе в XIV ст. Танець драконів теж має давню історію. Він включався у святкові обряди ще в XII столітті і виражав собою поклоніння людей дракону.
Дракон, виготовлений з паперу, дроту і верболозу, може досягати 8-10 м. Його тіло гнучке і складається з різного, але обов'язково непарного числа частин (9, 11, 13). Кожною частиною керує за допомогою жердини один танцюрист, отож хвилеподібні рухи дракона, що звиваються, вимагають великої злагодженості від учасників танцю.
За два тижні гулянь після зустрічі Нового року, у перший повний місяць після Чуньцзе, тобто на 15 дні першого місячного місяця, проголошується свято Юаньсяоцзе (свято першої ночі імператора Вень-ді), що йде корінням у II століття до н.е. Цього дня імператор Вень-ді з династії Західна Хань зайняв трон, перемігши у нелегкій боротьбі з суперниками. Надалі раз на рік цього дня він виходив з палацу, щоб повеселитися з своїм народом. Як і Свято весни, Юаньсяоцзе відзначається у сімейному колі. До вечері обов'язково подається особлива страва – юаньсяо, що є відвареними у воді білосніжними кульками з рисової муки розміром з невелике куряче яйце.
Юаньсяо є символічним побажанням сім'ї щастя. Інша назва Юаньсяоцзе – Денцзе (Свято ліхтарів). Це пов'язано з розповсюдженням в першому столітті н.е. у Китаї буддизму. На знак шанування Будді, цього дня відвідували храм і запалювали ліхтарі. І сьогодні в пекінських парках на свято Денцзе влаштовуються виставки-конкурси ліхтарів з скла, паперу, шовку.
