Розпорядок дня був дуже насиченим – заняття з фізичної підготовки чергувалися з теоретичними. Проводилися навіть нічні тренінги для розвитку інтуїції. Фактично, вільного часу було не більше двох годин на день. Увечері, біля вогнища, молодь вивчала українські народні пісні та знайомилася з визначними і цікавими подіями в історії українського козацтва.
Звичайно, що діти також залучалася до приготування їжі та господарських робіт – збір хмизу, прибирання території, миття казанків та посуду. Вирішення таких завдань – важлива складова козацького виховання. Саме тому кожен повинен був це пройти.
Але головною метою таборування було – пройти всі випробування та здати іспити на перший ступінь молодика з українського рукопашу «Спас», який є визнаним в Україні видом спорту. Саме на це і були спрямовані всі заняття. Хвилювання учасників наростало з кожним днем – у них постійно виникали питання з особливостей здачі іспитів.
Щоб підтримати своїх дітей, на здачу іспитів приїхали батьки деяких спасівців. Свято козацької звитяги розпочалося увечері, в передостанній день таборування. Спочатку була здача теоретичної частини, а далі – ударна техніка, стійки, перекиди та самострахування, елементи козацьких танців. В проміжку між ними, козачата проходили випробовування «курган», ходили та лежали на битому склі. Завершало випробовування ходіння по розпеченому вугіллю.
Оцінювання іспитів здійснювали кращі інструктори федерації. Оголошення результатів іспитів відбувалося під аплодисменти та сльози дітей. Одні плакали від радощів, а інші – від розчарування. У підсумку, з одинадцяти, допущених до здачі іспитів спасівців, перший ступінь молодика з українського рукопашу «Спас» вибороли дев’ятеро. Це стало певною несподіванкою навіть для наставників, адже за попередніми оцінками, мали шанси здати іспити на початковий ступінь майстерності значно менше дітей. Також, усі учасники табору, пройшовши випробування протягом тижня, пройшли обряд опоясування. Для тих, хто не знає – колись, право носити пояс хлопці отримували лише після певних випробовувань.
Завершувала свято святкова вечеря – батьки приготували юшку з сома та привезли багато солодощів.
