Микола Шевчик народився у селі Деражне, тоді Костопільського району. Після школи вступив у ВПУ №1 у Рівному, аби здобути фах столяра, а затим продовжив навчання на фізико-технологічному факультеті РДГУ.

“Микола просто був найкращим — надзвичайно добрий, позитивний, неконфліктний. Він завжди умів розвеселити, знайти потрібне слово. Ми у шлюбі 10 років — я не можу пригадати дня, щоб я не була щаслива. Він робив мене щасливою, завжди опікувався мною та сином,” - розповідає дружина Героя Іванна.

Врешті Микола вирішив зайнятися власною справою — продавав покрівельні матеріали, металочерепицю, металопрофіль і таке інше. Він робив усе, аби сім’я жила в комфорті, достатку.

“Коли розпочалась війна, Микола не міг спокійно сидіти, казав, що йому треба у тероборону, не можна отак просто. Нас з сином відвіз до мами у село. Спершу ніяк не міг дістатися військкомату — були дуже великі черги, але в березні потрапив, пройшов медкомісію та був внесений у резерв. Тоді почали активно допомагати — біженцям, які багато чого потребували, хлопцям, які були у нас на полігоні, волонтерство давало сили,” - продовжує Іванна.

А вже у червні Микола отримав виклик на службу. Він був одним з тих, кого навчали британські інструктори, був заступником командира взводу з тактичної підготовки.

“Микола завжди все тримав у собі. Навіть коли був на навчаннях, коли біля них розривалася граната він не смикався. Командир навіть казав, що це аж надто спокійна реакція. Але в Миколи на все була одна відповідь “Все добре” — інакше у нього бути не могло,” - продовжує дружина Героя.

Після навчань Миколу чекала служба в Володимир-Волинському, Бахмуті, на Харківщині...

“Він ніколи не казав, що йому страшно, надто беріг мене. Навіть коли йшов служити багато не пояснював, таке вже виховання — мати свою позицію і чинити завжди по совісті, робити правильний, хай і непростий вибір. Окрім того служить і його рідний брат, і племінник, всі... Він не міг інакше...” - додає Іванна.

Так навчав і сина — восьмирічного Станіслава.

“Я не знаю, як буде далі... Вони з татом жити не могли один без одного. Стас завжди чекав, що тато зателефонує, тато приїде... Він навіть іграшки свої продавав, аби допомогти назбирати грошей татові на тепловізор...” - продовжує дружина Героя.

31-річний стрілець санітар механізованого відділення, солдат Микола Шевчик загинув 12 вересня в результаті бойового зіткнення поблизу села Варварівка Харківської області...

Прощання з Героєм відбудеться завтра, 17 вересня, на майдані Незалежності о 10.00. Поховають його на кладовищі “Нове”. 

Нагадаємо, в цей же час відбуватиметься прощання із 23-річним старшим лейтенантом Антоном Кравчуком, який загинув 12 вересня внаслідок підриву на мінно-вибуховому пристрої біля села Мале Веселе Харківської області.

Вічна пам'ять Героям!

За інформацією Рівненської міської ради.