Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1»
33027 Україна, Рівне Данила Галицького, 19, оф.701
096-11-400-11 (0362) 63-55-23 0671592005 [email protected]
Доступність, а не помпезність: чому рівненські парки

Доступність, а не помпезність: чому рівненські парки "відстають" від потреб сучасності?

Те, яким має бути міський публічний простір у 21 столітті, повинні диктувати потреби містян. За радянських часів місто розбудовували у руслі монументалізму, прагнучи показати велич і могутність системи, увіковічнити канонічні постаті у камені. Яскравий, ще й місцевий, приклад такого облаштування простору – Парк Слави.



pic Джерело: http://hotelukraine.rv.ua/uk/interesting/rest.html

Нині ж постсовкові міста оговтуються від минулого, намагаючись облаштовувати громадський простір якомога сучаснішим. Урбаністика ж визначає 2 найнеобхідніші функції, якими повинен бути наділений громадський простір. Це зручність і доступність. Втім, чи є насправді публічний простір міста, де відпочивають рівняни, є комфортним для усіх, зокрема людей з додатковими потребами, а також для родин з дитячими колясками?

Зелені зони, сквери і парки – це публічний простір. Офіційно у Рівному офіційно статус парку має лише парк імені Т. Г. Шевченка, адже у ньому є еко-система і його площа не менша, ніж 2,8 г. Як розповів директор ДКП «Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного Андрій Черепанов, у парку повинні бути передбачені пандуси, аби усі могли пересуватися. Зокрема пандуси є і у зоні атракціонів. Та ми вирішили обстежити усю територію парку ім.. Г. Шевченка, аби зрозуміти, чи відповідає він двом критеріям – доступність та комфорт.

Таким є центральний вхід до парку з вулиці Чорновола. Пандуси тут є, утім татусі власноруч переносять коляски. Людині ж на візочку тут не заїхати: в пандуса надто високий кут.



pic

Похилий заїзд замість сходів був би зручнішим.



pic (вхід з вулиці Чорновола)

Для порівняння пандус в Олімпійському парку королеви Єлизавети, Лондон.



pic Джерело: https://davisla.wordpress.com/category/public-park/

Вхід зі сторони Соборної комфортніший, тут відсутні високі сходи, втім, місця, кудою могли б заїхати візочники перекриті автівками.



pic



pic

Далі ж – різкі сходи догори. Знову – не для колясок та візочків.



pic

Два входи до міського парку є зі сторони вулиці Княгині Ольги. Один облаштований пандусом, утім з різким спуском.



pic

Недалеко є інший, набагато зручніший, з похилим спуском, яким можуть скористуватися візочники без сторонньої допомоги. Проте, на увесь парк він всього лиш один.



pic

Про те, чи комфортно для містян організований простір, свідчать витоптані стежки. Робити повноцінні вимощені доріжки варто там, кудою людям зручніше пересікати парк, а не просто послуговуючись естетичним задумом.



pic

«Наскільки комфортним є міський простір, зокрема парк, можна зрозуміти, прослідкувавши за потоком людей», - розповідає урбаніст Андрій Шевчук.

Як позитивний приклад перетворення паркової зони у комфортне місце відпочинку називає Сквер Гідності у Львові. У 2014 році львів’яни запротестували проти проти капітального будівництва перед однією з місцевих шкіл №98. Мешканці самі почали встановлювати лави та садити дерева, а ще домоглися коштів на облаштування простору від міської влади.



pic Джерело: http://bettersykhiv.org/skver/

Така небайдужість місцевих надихнула львівських урбаністів до створення проекту по облаштуванню скверу. Нині це місце доступне для усіх, адже для незрячих поклали тактильну плитка, яке «вестиме» їх, а ще у сквері відсутні будь-які бар’єри та типові для радянського планування бордюри і підвищення, які могли б стати на заваді візочникам.

Урбаніст Андрій Шевчук пояснює, чому наші, рівненські, парки не є доступними і комфортними для усіх: «Що парк Шевченка, що інші парки, проектувалися за часів радянського союзу, в якому ніхто не піклувався про людей, які пересуваються на візку. І не закладав ці потреби в проекти».

«У відповідності до сучасних потреб цивілізованого світу нам теж потрібні ці парки, сквери, вулиці, будь-яку територію міську робити більш доступною, намагатися влаштовувати похилі поверхні замість сходів, таким чином прокладати доріжки, щоб людям було комфортно. Тоді вони зможуть краще реалізовувати свої потреби, і їй не потрібна буде опіка держави» - розповідає урбаніст. А ще переконує: будь-яку міську територію у 21 столітті необхідно переплановувати під потреби усіх.

Втім в Україні зробити публічний простір доступним для людей з різними потребами заважають старі норми містобудування. А ще неможливість молодих кадрів зайняти керівні посади. Яким повинне бути місто у Європі давно знають урбаністи. І успішно реалізовують ці проекти спільно з архітекторами та чиновниками. І проблема організації простору впирається не лише в кошти, а радше у розумінні основного принципу – місто повинне бути зручним для усіх, байдуже на чому ти пересуваєшся: на велосипеді, машині, пішки чи на візочку.

Окрім проблеми фізичної (не)доступнопності публічного простору урбаніст Вікторія Серветник вказує на ще один важливий аспект — привабливість зони відпочинку. Чи не найчастіше міський парк імені Шевченка відвідують родини саме з дітьми, тож виникає питання наскільки приваблює це місце цю категорію населення. “Усі дитячі гойдалки були встановлені при Радянському Союзі, вони вже старі. Наприклад, гойдалки в парку можуть не лише бавити дітей, а й виробляти енергію, яка освітлюватиме парк. Є плюс, що малий бізнес бере участь у створенні публічного простору” - розповідає Вікторія Серветник. А ще акцентує — молодь використовує його радше для транзиту містом.

Урбаністичні ініціативи рівнян у спробах змінити парковий простір у Рівному свідчать про те, що міські об'єкти не відповідають критеріям зручності та комфорту. Утім водночас це означає бажання рівнян самотужки щось змінити на краще. Так у 2016 році у Рівному запрацював механізм своєрідного самоврядування населення під назвою Громадський бюджет. Із міської скарбниці передбачено 10 мільйонів гривень на реалізацію проектів по облаштуванню міста від рівнян. Серед поданих того ж року ідей чи не найбільше стосується саме публічного простору: “Сонячні дерева в Рівному” (№ 406), “Дитячий майданчик” (№ 430), “Облаштування спортивного майданчика в парку біля Рівненського палацу дітей та молоді” (№ 426), “Парк на Грабнику: створення кращих умов для відпочинку та дозвілля рівнян” (№ 437). Серед них проект “Облаштування музикального ретромайданчика із зоною відпочинку для пенсіонерів” (№451) у парку імені Шевченка. Усього — близько 20 проектів стосуються саме урбаністики.

Кінцеві строки реалізації проектів Громадського бюджету — до завершення 2017 року. Утім більшість з них знаходяться лише на стадії розробки проектно-кошторисної документації. Часто на заваді не лише масштаб роботи і неможливість виконати облаштування певної ділянки у терміни, а й паперово-бюрократичне пекло у чиновницких кабінетах. Тому створення ретромайданчика — і як вказано у проекті, для “обʼєднання ветеранів, пенсіонерів, людей старшого покоління, долучення їх до активного відпочинку, полегшення синдрому самотності та спілкування вразливих категорій людей” - нині ще не розпочато. На проект лише закупили рослини для озеленення території.

“Більшість проектів, поданих минулого року, передбачають облаштування міського простору, тобто це момент, який рівнян турбує найбільше. Наше місто — не комфортне і не зручне, тому саме це рівняни і хочуть змінити” - розповідає активіст Олександр Мельничук.

Чому проекти, які покликані зробити наш публічний простір зручнішим і комфортнішим, так повільно просуваються? Активіст Олександр Мельничук каже, що причиною є відсутність взаємодії влади з населенням. Втім у 2017 році, коли Громадський бюджет реалізують вдруге, прогрес у співпраці між активістами та чиновниками помітний.

“Коли ми цього року запропрошували на тренінги по розробці проектів громадського бюджету чиновників, представників міської ради, ми показували їм процедуру подачі проекту, аби вони зрозуміли з чим стикаються автори проектів. І так само запросили майбутніх авторів проектів, щоб вони могли поставити питання чиновнику. І ми бачимо, що процес комунікації іде. Він тяжко йде, але йде. Адже для чиновницького апарату незвично погоджувати щось, вони звикли працювати по якихось планах, розписаних на декілька років вперед. Вони не звикли комунікувати окремо з людьми, узгоджувати проекти. Проте потрібно звикати працювати інакше, аби врахувати бачення громади, - аналізує активіст.

Цьогоріч на зміну інфраструктури у бік сучасного, мобільного і комфортного створений ще один проект Громадського бюджету. Це відновлення дитячого дерев'яного майданчика у парку Шевченка (№ 12 ). У ньому вказано: “Конструкції хоч і безпечні,але досить старі. Поточні ремонти працівникам парку доводиться проводити все частіше і частіше. Тому вважаємо,що дитячий майданчик потребує капітального ремонту із розміщенням на ньому нових цікавих,розвиваючих для дітей, дерев'яних елементів з зручними лавами та ландшафтним дизайном“.



pic Джерело: https://rivne.pb.org.ua/projects/show/12



pic Джерело: https://rivne.pb.org.ua/projects/show/12

Доля проекту залежить у подальшому від того, чи проголосують за нього рівняни, чи пропустять у міській раді, а згодом — наскільки співпрацюватиме влада та активісти-автори, аби вдало його зреалізувати.



pic Джерело: https://rivne.pb.org.ua/projects/show/12

Адже без пильного нагляду громадськості, навіть за її ідеї та ініціативи, сам проект може в реальності виглядати не таким, як планували на папері. Втім нині саме ініціативність рівнян у Громадському бюджеті свідчить про усвідомлення міських проблем і бажання зробити зони відпочинку і публічний простір доступними та комфортними.

Матеріал виготовлено в рамках проекту "Україна +" від ГО "Інтерньюз Україна" із серії "Урбаністика".

Інші статті:

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: