Ви куди? – Мені тільки довідку. – Вам всім тільки довідку або до медсестри, а ти сиди тут по 4 години під кабінетом.
Це історія усіх поліклінік України. Це перевірка на стоїцизм усіх українських пацієнтів і допоки ви її не пройдете, за омріяні білі двері не потрапите. Хіба вмиратимете. Задовго до реформи у Львові вирішили припинити «знущатися» і з пацієнтів, і з лікарів, запровадивши електронну чергу. Винахід, який мав полегшити життя усім, але за 4 місяці після впровадження цієї системи у коридорах лікарень були ледь не справжні бійки між «адептами "талончика"» і «прибічниками живої черги». Та згодом все припинилося. І тепер у коридорах немає скупчень до сімейних лікарів – усі приходять на конкретну годину і без втоми та «з'їдених» нервів виходять зі свого амбулаторного відділення. Ця маленька інновація довела, що українці дуже важко адаптовуються до нововведень. Пристосування триває довго лише серед середнього і старшого покоління. Найбільш позитивно зміни сприймає молодь, яка розуміє, що їхній час сьогодні – це справді гроші, тож розкидатися ним наліво і направо – надто дорого. Окрім втрат часу важливо також знайти хорошого фахівця, адже сімейний лікар, який рятуватиме від всього, справді спрощує життя сучасної людини. А нова реформа медицини в Україні, власне, покликана економити час, гроші та дбати про ваше фактичне здоров'я. Із 1 липня 2017 року вона мала стартувати вже на місцях із сімейних амбулаторій.
Мала, але, як завжди, вперлася у скептиків, які голосно кричали, що українська медицина має бути безкоштовною і що ми не можемо собі дозволити державне страхування. І найжахливіше у цій ситуації, що деякі депутати, не знаходячи аргументів, просто хапалися за серце, після чого їх на «швидких» везли «рятувати» життя за державні кошти. Втім, якщо у вересні народні обранці таки переконаються у тому, що реформа медицини справді потрібна і запропонований варіант цієї реформи є одним із найкращих, то перші ластівки змін українці відчують вже на початку осені. А точніше – у них з'явиться ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЛІКАР.
Ми знаємо, що зараз не є найздоровішою нацією. І це комплексна проблема, яка включає в себе економічний стан українців, який визначає, що ж ми їмо, як відпочиваємо і що робимо, а також стан української медицини – кваліфікація лікарів, доступність та якість лікування, доступність та якість ліків. Усе це сприяє високій смертності і меншій народжуваності.
Якщо на економічну складову поки що вплинути не можна, то на медичну цілком реально. До прикладу, можна змінити тактику і підхід у сімейній медицині. Передусім мають змінитися стосунки лікар-пацієнт. Нова реформа обіцяє і запевняє: тепер ви як пацієнт для держави найголовніший, а для лікаря найважливіший. Адже саме від вас залежатиме подальша доля конкретного сімейного лікаря. Раз на рік ви підписуватимете контракт із ескулапом, якого саме ВИ вважатимете достойним лікувати вашу сім'ю. Контракт на обслуговування підписуватиметься з усією вашою родиною, тобто лікар знатиме не тільки ваші «болячки», а й хвороби всіх ваших домашніх. Цей контракт ви можете розірвати у будь-який момент, написавши скаргу на лікаря за його неввічливість чи некомпетентність. Ваш «персональний лікар» буде для вас безкоштовним, адже за ваше здоров'я платитиме держава. Суму, яку оплачуватиме Національна комісія із здоров'я зараз обговорюється, але вона коливається від 250 до 300 гривень за людину. Ці кошти виділятимуть на кожного українця без винятку. Якщо ви захворіли, то ви їх використали, якщо ж ні, то вони накопичуються і пізніше гроші, можна застосувати для дороговартісного лікування – така собі державна страхова медицина. Від кількості пацієнтів залежатиме і зарплатня лікаря. Відповідно хороший спеціаліст матиме від 2 до 2,5 тисяч пацієнтів і тим самим може розраховувати на найвищу платню, звичайно зважатимуть не тільки на кількість пацієнтів, а й на стаж роботи та кваліфікацію. До речі, згідно з цією ж реформою, усі скарги на здоров'я йтимуть лише через сімейного лікаря. Він має діагностувати та лікувати понад 80% усіх захворювань. І лише тоді, коли йому це буде не під силу зробити в амбулаторії, відсилатиме пацієнта до вузькопрофільних лікарів – кардіолога, хірурга чи ЛОРа. Ця реформа має створити жорстку конкуренцію серед сімейних лікарів і відсіяти тих, хто не вправі носити білий халат. Володимир ЗУБ Головний лікар м. Львова До речі, аби відповідати стандартам і вимогам МОЗу, всі сімейні лікарі проходитимуть перенавчання. Опісля їм, швидше за все, влаштують іспит, за яким, власне, і видаватимуть ліцензії. До речі, сімейний лікар також «вестиме» і вагітність. Жінки при надії, які не мають ускладнень, тепер обстежуватимуться і стоятимуть на обліку у сімейних лікарів. У новій реформі також йдеться, що всі послуги та консультації сімейного лікаря є безкоштовними. Лікар має дати вам свій номер телефону, аби у разі потреби ви змогли передзвонити та проконсультуватися. Є ще одна важлива зміна в стосунках лікар-пацієнт: ваш лікар тепер не приходитиме на виклики додому. Приходитиме він лише тоді, коли сам вважатиме за необхідне, щоб навідати пацієнта (у випадку ускладнень чи для додаткових консультацій). Тоді за виклик, а саме за таксі чи машину, доведеться платити пацієнту. Загалом усі хворі тепер змушені будуть приходити до кабінету лікаря.
Зоряна Рибак Сімейний лікар Власне, саме цього нововведення лікарі бояться найбільше, адже півроку вируватимуть суперечки та скандали батьків чи людей, які звикли, що недужого із гарячкою чи іншими хворобами лікар оглядає вдома. Втім, ця практика не є особливою – її дотримують у багатьох країнах світу. До прикладу, у Канаді. Саме там живе і працює Наталя Зінчук, яка в Україні закінчила Тернопільський медичний університет. Жінка працювала у Львові в відділенні психіатрії та пізніше емігрувала до Канади, в якій, аби працювати за професією, їй знову довелося сісти за студентську лаву і перевчитися на лікаря УЗД. Щоправда у Канаді це навіть не лікар, а сонограф. Наталя Зінчук Лікар, спеціаліст УЗД, КАНАДА Саме вона розповідає, що жоден канадський лікар не приходить додому. Зі всіма своїми болячками ти мусиш йти до свого сімейного, з яким також підписала контракт, а у випадку його відсутності – до найближчої поліклініки. До речі, у Канаді це безкоштовна послуга. Загалом уся медицина в Канаді безкоштовна. Коли ви наймаєтеся на роботу, роботодавець «заманює» вас не тільки хорошою зарплатнею, але й хорошим соціальним пакетом, в який і входить страхування. Щомісяця частину страховки сплачує її власник (до прикладу, 50 доларів, які вираховують із зарплатні), а роботодавець покриває її більшу частину. Страховки бувають різні і здебільшого розповсюджуються на всіх членів сім'ї – на дітей, чоловіка чи дружину. Якщо реформу медицини приймуть, то в Україні, як і в Канаді, стоматологія буде платною, так само, як і пологи чи мануальна терапія. Що ж до пенсіонерів, то їхню страховку покриє профспілка тієї галузі, де вони працювали до виходу на пенсію. Загалом медична система, яку пропонує МОЗ у новій реформі, вже 10 років успішно функціонує у Польщі. Саме там зараз живе і працює українка Надя Куцій. Дівчина багато мандрує, тому медичний профіль декількох країн може порівняти із власного досвіду. Рік тому Надя жила у Єгипті і зараз спогади про медицину цієї країни у дівчини не найкращі. Надія Куцій Мешкає у Польщі За її словами, лікуватися в державній поліклініці там ще більш небезпечно для здоров'я, аніж у тому випадку, якби ви взагалі нікуди не навідувалися. Втім, люди, які не мають коштів на приватного лікаря, змушені йти туди. Загалом у Єгипті процвітає саме приватна практика – починаючи від стоматолога і закінчуючи навіть кабінетами приватних хірургів. Тож коштує це дуже дорого. За один візит до лікаря можна заплатити від 150 до 300 доларів. До речі, і в Канаді, і в Єгипті викликати карету швидкої задоволення не з дешевих, тому у цих країнах рятують людей, привозячи їх на приватному транспорті або таксі. Але це не стосується медицини катастроф. Якщо вірити в.о. міністра Уляні Супрун, то державна скарбниця має усе необхідне, аби нова реформа стартувала ще цього року. І що завдяки цій реформі ми зможемо замінити застарілу техніку, дбати про найвразливіші верстви та почати лікувати важкі захворювання. Але на все це потрібне терпіння, час та кошти, які будуть використовуватися раціонально, а не, до прикладу, освітлювати і опалювати стаціонар, яким ніхто ніколи не користується. Лікарі на місцях звичайно від змін хвилюються. І багато хто не вірить, що все запрацює. Інші переживають, що доведеться складати іспити, ще інші бідкаються, як все це працюватиме, втім, мало хто висловлюється погано про цю реформу. Та якихось ілюзій, що вона запрацює відразу і досконало, ні в кого немає. Джемма Джафарова Головний лікар першої міської клінічної лікарні м. Львова
