Жив собі чоловік з жінкою. Дітей у них не було. Та у жінки коханець був. У гуцульській народній казці "Диво", щоб діти не здогадалися, чим дорослі займаються, його вітром назвали.

Але от не було куди вітру приходити, щоб займатися. І от жінка вирішила випровадити чоловіка з дому. Ну, й придумала. Зробилася хворою і каже до благовірного: - Чоловіче, я снила диво. Як ми його знайдемо, то я одужаю. І пішов чоловік на пошуки. Тільки от не знав, що шукає, та й чи взагалі знайде. Сказано ж - диво треба! Вийми й поклади. Яке воно, де воно? А хай голова болить у того, кому знайти треба. В результаті, чи то від безнадії, чи то від браку фантазії, а головне знання - яке ж те диво, приволік дружині кота. Чарівного, правда. Але чари, то тільки в казках, а в реальному житті - спочатку диво, головоломка, а потім не таке вже й диво. А те, що називають розвитком, не такий вже й розвиток. Скоріше навіть вбогість. Бо воно, як і те казкове диво - всі про нього чули, мало хто розуміє, що то таке і ще менше бачили, чи є воно насправді. Але воно ж диво. Йому можна. Чи ні? Про рівненське диво, яке бюджетом розвитку називають - дивіться у сюжеті.

ПІДПИСУЙТЕСЯ НА НАШІ НОВИНИ У Telegram: Rivne1.tv