Наталя Суруджій: "В радянські часи писанкарок, були випадки, є історичні факти, що їх розстрілювали за те, що вони писали писанки. Писанок боялися. Писанки, яка несе Боже начало, її боялися. Була така антихристиянська, антирелігійна пропаганда, все, що несло божеське начало, воно було страшне."
Людмила Григорчук: "І відразу протизаконне."
Галина Абрам’юк: "Закон не знаходили, але людей усували."
Наталя Суруджій: "Так усували людей."
Галина Абрам’юк: "Процес написання писанки дитиною умиротворює. Не тільки діти вперше взяли в руки писачок , але й дорослі. А тепер у нас десять писанкарок у гімназії. В цей період передвеликодній, наша гімназія квітнула писанками, запахом того воску, свічка горить. Яйце, як начало, свіча, як очищення і молитва, якою власне починається процес написання писанки. Бо інакше, як на мене, не вдасться. Коли в цьому вирі життя ти себе вириваєш з бігу, з спринтерського бігу життя до процесу написання писанки, то все інше відходить на інший план. Ми пишемо багато років писанки, а ті дітки, які вперше сідають, дорослі, які вперше дають, кажуть, що магія є якась, магнетизм написання писанки. Все відходить на інший план. Тебе перестає боліти, якщо боліло. Ти зосереджений тільки на цьому началі. Це неймовірна магія. Ти під час написання писанки настільки переосмислюєш, бо ти ж думаєш переш ніж нанести символ сакральний."
