Надворі справді прохолодно та пахне пізнім осіннім дощем, калюжами, болотом та похмурим небом. І все це асорті триває весь день та вечір. Та й синоптики обіцяють таке ж саме прохолодно-ніжне продовження без сонячних променів та тепла весь наступний тиждень. Прохолодно, але ж на це і є така собі непередбачувана з різними відтінками настроїв пані осінь. Цікаво, яка погода була рік назад, що змінилось? Заходжу на SINOPTIK, зазираю в пункт «Погода рік тому у Львові» шосте листопада (тоді була п’ятниця) останній робочий день та плюс два на дворі і без опадів. Схожа ситуація, тільки різні дні та роки. Тоді був п’ятнадцятий, а зараз шістнадцятий рік. Як і зараз люди кудись бігли метушилися, спішили після останнього для когось важкого, а для когось легкого робочого дня та цілого п’ятиденного робочого тижня до теплих домівок, готуватись до солодких вихідних та насолоджуватись холодним вулично-будинковим контрастом тепла та холоду. А сьогодні вже готуються до робочого понеділка та тижня.
А можливо і не всі? Можливо в когось відпустка або вихідний? На цей вона така прохолодно-тепла осінь. Спочатку майже літньо-теплий вересень, який нам нагадує легким теплом, що недавно було літо, наступний жовтень з своїми золотисто-жовтим вбранням на дорогах, та запахом зібраного урожаю з полів, а наступний останній листопадовий місяць зі своїми дощовими та навіть сніжними буднями, яких інколи так не вистачає літом.
Люблю таку осінню погоду, а найбільше такі осінні вечори. Коли на дворі досхочу холодно, пахне дощем або ще краще вечірньою дощовою зливою. В такі осінні моменти хочеться посидіти вдома з самим собою, на самоті з хорошою книгою чи думками, або ж подивитись хороший фільм на який не завжди є час чи буденний настрій з добре ароматизованою чашкою кави чи чаю в теплих долонях. Хочеться споглядати на осінні пейзажі з освітленими ліхтарями за вікном, насолоджуватись такою особливо дивовижною осінньою красою домашнього затишку та тепла, слухати гуркіт машин, шум вітру та хлюпотіння калюж після дощу, ловити промені натхнення.
І під цими поривами вітру творити щось нове, надзвичайне, налаштовувати себе на ноту творчості, якої інколи так бракує влітку. В такі моменти життя прагне жити якось по особливому, по новому, чи то по осінньому, не так, як завжди. Воно вміє бачити кожні деталі земної краси - чи то похмуре небо чи осінній буревій чи жовті листочки на землі та всю цю красу зафарбовувати в нашій свідомості.
Осінь - це дивовижний світ природи, який в кожних півкулях земного шару дивує нас особливо по своєму. Кожному з нас доводиться спостерігати за такою неземною красою у себе вдома на подвір’ї, на прогулянці в парках чи бульварних дорогах. Вона вчить нас зупиняти час та забувати про буденні справи, бути з осінню скрізь де б ми не були, ловити та переслідувати цю дивовижну красу земного світу.
✍✍✍ Стаття учасниці проекту "Здобувай досвід разом із "Рівне 1" Марії Бігузас.
Надсилай свої статті на електронну адресу [email protected] й очікуй повідомлення від модератора з посиланням на її публікацію на сайті rivne1.tv.
