Тобі ще рано знати таке
"Багато знатимеш - швидко постарієш", "Не сунь свого носа не в свої справи" - на думку дітей, це образливі слова та фрази. Таким чином дорослі дають зрозуміти, що не сприймають малечу серйозно, та ще й не в дуже коректній формі. Особливо образливо в присутності сторонніх людей.
Бо я так сказав/сказала
Типова відповідь батьків на дитяче "Чому?", і до того ж не поміщається у рамки етикету. Така відповідь показує неповагу та зневажливість до молодшого покоління. Почасти така фраза використовується, як прояв авторитету батьків, проте без взаємоповаги вона нежиттєздатна.
Ти все робиш не так
Батьки часто зловживають такими словами, як: ніколи, вічно, постійно і т.д. Однак категоричні узагальнення найчастіше несправедливі, хоча б тому, що дитина хоча б інколи та й обходиться без невиконаних завдань. А по-друге - такі вислови призводять до протилежного тому, що хочуть отримати батьки. Замість допомагати та стимулювати дитину. вони відбивають всіляке бажання намагатися та виправлятися.
А ти не забув, що...
Саме формулювання питання вже містить недовіру до дитини, до її дій. Від такого бажання тримати все під контролем не дає користі для дитини. Її позбавляють самостійності, відповідальності за свої вчинки. Одноманітні питання, котрі звучать по декілька разів на день, звучать як "бурчання", а не конструктивні поради.
Як справи у школі?
Кинута "на ходу" фраза досить часто єдиний вид спілкування та зацікавленості з боку батьків. Таким чином, почувши "нормально", багато хто з батьків вважають свій обов'язок виконаним, і далі займаються своїми справами. Хоча насправді, цікавитися потрібно не тільки успіхами у навчанні, а про те що турбує, засмучує або ж навпаки - приносить радість дитині. І не одним реченням.
А Віка у тьоті Марини....
Багато батьків вірять, що приклад друзів, сусідів, однолітків дійсно допоможе стати кращими, старанними та успішними. Але насправді такі приклади тільки й викликають протест та роздратування з боку дітей. Варто замислитися - а чи приємно самим батькам чути такі порівняльні слова?
Ти кого більше любиш?
Напевно, найбезглуздіше питання, котре можна поставити дитині. Та все одно, батьки ним зловживають. ледь не з моменти почутого першого слова від дитини. Діти у таких випадках опиняються перед дилемою, вчаться хитрувати, видаючи ту відповідь, котру хоче почути запитувач.
Ким хочеш стати, коли виростеш?
Полюбляють озвучити дорослі аби почути стандартну відповідь, та й забути про неї відразу. А ось небажання кимось ставати - викликає паніку та страх, "що із тебе буде...". Та і додають - що з нинішніх дітей брати. «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?»
Он яка красуня росте для нашого Павлика!
Фрази про наречених, женихів сказані у присутності дітей змушують старших "розпливатися" в усмішках, а малих - червоніти. Та й правда - "без мене мене й женили" не дарує задоволення та комфорту. А якщо це постійно - то у дитини згодом викликатиме обурення.
Живімо у злагоді та комфорті для всіх!
