Андрій Ляшук - родом з міста Ковеля. У Рівному оселився після закінчення школи. Закінчив Рівне нський інститут культури. Нині багато часу віддає творчості, культурі, мистецтву, і водночас з дружиною керує рекламною студією.
- Відколи почали займатись музикою?
- З дитинства. Я закінчив музичну школу. Це був інструмент баян, який я невзлюбив, закинув і на ньому не грав. Потім я захопився етнічною музикою і етнічними духовими інструментами (флейти, сопілки, дудки, не тільки з різних регіонів україни, але й з світу).
- Кому належить ініціатива займатись музикою?
- Моя ініціатива. Я захотів в музичну школу і батьки мене туди відвели, не змушували.
- В дитинстві виникало бажання покинути музику?
У дитинстві дуже часто. Коли всі приходили із школи і на вулиці бавились, грали в футбол, а мені треба було брати великий інструмент і працювати, тоді це було дуже важко. Багато разів виникало бажання покинути.
- Що зараз надихає?
- Тяжко пояснити об’єктивними причинами. Надихає гра інших людей, творчість їхня. Коли чую музику, яка чіпляє мене, чи спонукає до того, щоб зіграти те ж саме, чи створити щось краще - це найбільше. Я, наприклад, взяв ліру в 42 роки, а до цього я просто слухав, а от в той період воно мене зачепило, я послухав записи, як грали лірники, як співали. Тоді вирішив, що цей інструмент буде у мене, я його знайду, я хочу на ньому грати.
- Важко далася ліра?
- Не важко. Оскільки у мене був досвід гри на інших інструментах, то я, мені здається, взяв інструмент до рук, і протягом перших десяти хвилин, понатискавши на клапани, вже міг грати.
- Якими ще інструментами володієте?
- Різноманітні етнічні духові, не варто навіть їх перераховувати - їх багато. Вони схожі між собою, і в різних етносах є схожі інструменти. В нас – сопілка 6-ти діркова, а у ірланців – вістл, індійська флейта бансурі, сякухаті – японська флейта, балканські духові. Всі ці інструменти можна назвати – аерофони. А крім того, пізніше захопився іншими інструментами,також струнними.
- Чим особлива ліра?
- Ліра – дивний інструмент – смичково-струнно-клавішний, тому що там є колесо, яке треться по струнах і виконує роль безперервного смичка, струни ми не притискаємо пальцями до грифа, а рухаємо клапанами лади, тому є клавіші, і струни і смичок.
- Звідки у Вас ліра?
- Перший інструмент від майстра з луцька Віктора Іщука, потім він зробив реконструкцію з музею точні параметри ліри на якій грав останній волинський лірник Іван Власюк. На сьогодні, єдине що збереглося це його записи . хотів собі. Нещодавно в мене появився інструмент, можна сказати електронна ліра, яку змайстрував Станіслав Ногай з Польщі.
- А Ви умієте самотужки майструвати музичні інструменти?
- Роблю духові інструменти, сопілки, флояри. Ліри ще не вмію, але ті інструменти які для мене робив Віктор Іщук допрацьовував, варив спеціальний лак, яким покривав ліру і підганяв щоб струни терлися об кола так, як потрібно, доводив до ладу як музикант.
- Чи є записані піснеспіви у вашому виконанні?
- Дисків нема, але записи можна знайти в інтернеті, також можна переглянути відео виступів в Youtube.
- Альбом плануєте записати?
- Варто. Планую, але поки відкладаю. Я хочу добре відпрацювати пісні. Тому дат назвати не можу.
- Яким буде майбутній альбом?
- Він буде швидше за все з традиційними лірницькими псальмами та кантами, релігійного та історичного змісту, щось в цій концепції.
- Де знаходите матеріал?
- Є декілька основних джерел. Одне з них - записи останнього волинського лірника Івана Власюка, який в 20-ті роки минулого століття на Волині мандрували з поводирями, на заході це зникло із приходом індустріалізації, а в нас збереглося. Є записи на бобінний магнітофон в 70-ті роки. Крім того є зібрані істориками ноти, також багато дізнаюсь від інших лірників та піснярів. Лірники та кобзарі багато переймають один від одного. Також проводять фольклорні експедиції, деякі люди ще пам’ятають пісні.
- Андрію, Ви наголошуєте на тому, що своє уже віджив останній волинський лірник, але ж як щодо вас?
- Я маю на увазі традиції незрячих лірників, я не живу тільки за рахунок співів, як це колись робили. Традиція уже видозмінена. Ми прагнемо виступати не на сцені, а на вулиці, біля церкви, на ярмарках, на святах, щоб люди бачили традиційні виступи. Це радше реконструкції традицій. Світ міняється - традиції міняються.
- Лірники, як відомо, оспівували історичні події свідками яких ставали чи про які чули. Чи присутня творча складова у вас?
- Колись не було газет, радіо, ТБ, і лірник був носієм новин, психологом, міг розрадити. До нього ставились як до сакральної постаті(незрячий лірник він не бачить цього світу, але бог відкриває йому більше). Але навіть і сьогодні люди часто запитують про різні речі. Дещо присутня, але не дуже сильно.
- Ви релігійна людина?
- Авжеж, я релігійна людина. Вважаю, якщо співаєш і декларуєш такі речі, життя теж мусить відповідати цьому, коли ти закликаєш людей не грішити, то мусиш не грати, як актор, а відчувати. Кобзар чи лірник невіруючий не може бути. Його б просто не прийняли.
- Лише сольні виступи чи співпрацюєте з колективами?
- Я крім співу під ліру, учасник колективів, які займаються традиційною музикою. Я учасник рівненського колективу «Сільська музика», вони займаються відродженням традиційної музика та фольклору Полісся. Київський колектив «Варйон», який грає традиційну музику від Карпат до Слобожанщини…
- Лірники часто передавали свої уміння та знання в спадок, чи маєте Ви учня?
На жаль я ще вважаю себе учнем, по-перше не можу передати професійно, по-друге дуже мало дитячого репертуару, а діти не спроможні розуміти псальми і канти. Хоча, буває, що хтось побачить на Youtube, і переймає. Мене здивував один лірник з Польщі, який вивчив по Youtube пісні в моєму виконанні. А ще мама хлопчика з Росії попросила щоб я написав слова карпатської псальми, я звісно написав, а вона мені потім скинула його виконання. Чим не учень? – Сподобався його виступ? - Так. Дуже.
- Коли і де Вас можна послухати?
- Що стосується Рівного, на День Незалежності в місті буду кобзарювати. Взагалі, лірники були мандрівними співцями, вони мало виступали на одному місці, там де жили, і в мене теж так виходить, я майже кожен тиждень десь граю, на цих вихідних на Київщині буде фестиваль, туди їду.
