В 1074 році принцеса-українка Едігна, внучка Ярослава Мудрого втікала з темного малокультурного Парижу (де в ті часи не було навіть каналізації) в місто її діда - Київ, яке мало не лише централізований водовідвід, дерев'яну мостову, а й кількасот прекрасних храмів.

Про Київ принцесі розповідала її мати Ганна, королева Франції. По дорозі їй наснився віщий сон про те, що вона має залишитися там, де задзвенить дзвін і закукарікає півень. Сталось це неподалік Мюнхену, в селі Пух.

Принцеса поселилась в дуплі липи і прожила там 30 років. Вона навчала малих баварців, лікувала людей, володіла даром віщування. Слава про принцесу-цілительку ширилася по всій Баварії. Коли вона померла, її поховали у вівтарі старої церкви.

А в 1600-му році римо-католицька церква проголосила українку блаженною. На вітражі одного з храмів Мюнхену зображено Едігну з півнем.

Українці Баварії здійснюють прощу до церкви, в ніші якої зберігаються мощі Едігни. В Україні про принцесу-українку, котру століттями пам'ятають німці, згадують дуже рідко.

Історія Едігни перегукується з історією рівнянки-принцеси Уліянії, в честь якої на вул. Київській в Рівному будується храм.