Базилік
Батьківщина базиліка, який називають також рейган, запашні волошки, - Південна Азія. Індуси вважали його священною пряністю, а стародавні греки називали королівською травою (від грецького basileus - «король»). Він багатий вітамінами (С, групи В, каротин), мінеральними солями, містить ефірні масла, камфору, дубильні речовини, цукор, фітонциди.
Відомо два види базиліка - фіолетовий і зелений. Ця рослина має пряний аромат і гіркуватий смак із солодкими нотками. Базилік додають в салати, супи, основні страви з м'яса, риби, овочів (помідорів, баклажанів, квашеної капусти, шпинату), бобових, в ковбаси та консерви, кетчупи, соуси, заправки і маринади, використовують для ароматизації масел і оцту. Його нерідко використовують в складі різних пряних сумішей і додають у соуси.
Листочки базиліку краще рвати руками, а не різати.
Майоран
Майоран (з арабської «marjamie» - «незрівнянний»), популярний і в Європі, і в Азії. Його здавна використовували як прянощі і лікарський засіб. В Стародавньому Єгипті його застосовували також під час жертвоприношень. А римляни були переконані, що ця рослина зміцнює любовну пристрасть. В кулінарії використовуються листя і бруньки майорану в свіжому і в сушеному вигляді. Ця пряність має солодкий квітковий аромат і гостро-пряний, злегка пекучий смак. Майоран додають в салати, супи, м'ясні страви, ковбаси, м'ясний фарш, страви з птиці, риби, паштети, пасту, соуси (сметанні, томатні), напої (чай, вино, лікери, наливки), використовують для ароматизації оцту, застосовують при консервуванні овочів (огірків, помідорів, кабачків). Ця пряність входить до складу хмелі-сунелі.
М'ята
Відомо близько 25 її видів: перцева, кучерява, яблучна, японська та інші. М'ята, що поширена з Середземномор'я по всьому світу, отримала свою назву на честь давньогрецької німфи Менти, яку ревнива дружина Плутона Персефона перетворила на цю рослину. Стародавні греки виготовляли з м'яти пахощі, використовували її як лікувальний засіб і афродизіак. В середньовічних університетах Європи студенти носили вінки з цієї рослини, так як вважалося, що м'ята покращує роботу мозку.
Ця пряність стала популярною в багатьох кухнях світу. Вона прекрасно поєднується з різними продуктами. М'яту додають в салати, закуски, супи (овочеві супи, солянки), основні страви з м'яса і риби, вироби з тіста (пряники, булочки, коржики, печиво), напої (морси, лікери), соуси і маринади, нею прикрашають готові страви: салати, закуски, морозиво, коктейлі та інші.
Для приготування страв та напоїв частіше використовують кучеряву м'яту, яка не має присмаку ментолу. Втім, можна додавати і перцеву м'яту, але прогрівати її не варто, інакше страва може вийти гіркуватим.
Орегано
Батьківщина орегано (з грецької - «радість гір») - Середземномор'я і Близький Схід. В якості прянощів і лікарського засобу його широко використовували в Стародавньому Римі. Діоскорідос згадував його у своїй праці «Лікарські рослини». Вергілій у своїй поемі «Енеїда» писав про чудесне зцілення Енея, рану якого вмили настоєм з цієї рослини. Ця пряність, що відрізняється ніжним ароматом і гіркувато-пряним смаком, нагадує материнку («орегано» і є латинська назва материнки) і все ж дещо відрізняється від неї. В кулінарії використовується верхня частина стебла з листям і квітами, як в свіжому, так і в сушеному вигляді.
Орегано додають в салати, супи, страви з овочів (особливо добре поєднується ця пряність з помідорами), грибів, сиру, м'яса, риби, в пасту, піцу, маринади, лікери, використовують при консервуванні каперсів, оливок, для ароматизації чаю. Орегано добре поєднується з багатьма прянощами: з м'ятою, розмарином, базиліком, шавлією, шафраном, чебрецем, чорним перцем, анісом і естрагоном.
Розмарин
Розмарин, зростаючий на березі моря, в бризках морської піни, отримав свою назву від грецького «ros marinus», що в перекладі означає «морська роса».
Цю рослину стародавні греки і римляни присвячували богині любові Афродіті (Венері). А в Середньовіччі розмарин став символом вірності, оскільки вважалося, що він покращує пам'ять. Недарма в трагедії «Гамлет» В. Шекспіра Офелія, простягаючи Леарту цю рослину, каже: «Ось розмарин ... Це для пам'яті ...» Розмарин відрізняється сильним пряним ароматом і гіркуватим смаком. В кулінарії використовуються листя і квітки цієї рослини. Розмарин додають в супи, страви з м'яса, овочів, сиру, хлібобулочні вироби, соуси і маринади. Він зберігає свій аромат навіть після тривалої кулінарної обробки. Розмарин добре поєднується з багатьма видами овочів і прянощами: петрушкою, чебрецем, чорним перцем та іншими.
Розмарин не рекомендується додавати в страви разом з лавровим листом.
Естрагон
Естрагон (тархун) кілька століть тому завезли в Європу зі Східного Сибіру торговці-араби. Відомо кілька його видів. Темніший французький естрагон (його також називають німецьким або голландським) ніжніше і ароматніше, ніж світло-зелений російський. В Середньовіччі естрагон був одним з популярних компонентів арабської кухні. Але особливо широко, починаючи з ХVII століття, він використовувався у французькій кухні. Цю пряність застосовують в кулінарії як в свіжому, так і в сушеному вигляді, причому листя і стебла сушать окремо.
Естрагон, який відрізняється гострим, що нагадує анісовий, смаком з довгим післясмаком, додають в салати, закуски, супи, страви з овочів, яєць (омлети), м'яса (біфштекси, відбивні, плови), птиці, риби, різні соуси, маринади, соління, використовують при консервуванні овочів (засолюванні огірків, помідорів, квашенні капусти), застосовують для ароматизації оцту і різних напоїв (вин, лікерів, горілки, додають в напій «Тархун»). Естрагон добре поєднується з соком лимона і іншими прянощами.
Кріп
Кріп, який здавна ріс на території Південної Європи та Північної Африки, використовують як лікарський засіб та прянощі вже 5 тисячоліть. В країни Європи його завезли римляни. У середньовічній Європі його додавали в приворотні зілля. Свою назву у нас кріп отримав, мабуть, через те, що цієї дрібно нарізаною пряністю «кропили» страви.
А в країнах Європи його нерідко називають dill - від німецького Dolde - парасолька (суцвіття). В кулінарії використовуються листя, стебла і насіння кропу, а також укропне масло і кропова есенція. Кріп відрізняється пряним ароматом і смаком, його використовують в свіжому вигляді, сушать і засолюють. Його додають в салати, супи, другі страви з овочів, грибів, м'яса, риби, в соуси, маринади, соління, овочеві соки, використовують для прикраси блюд, застосовують при консервуванні овочів.
Щоб насіння кропу розкрило свій аромат, його обсмажують на сухій сковороді.
