Міжнародні змагання, чи невеликі місцеві турніри - Вадим Бурчак не нехтує жодної можливості. Каже, кожне змагання - лише плюс, вдосконалення техніки, моральне загартування та шлях до реалізації спортивних амбіцій. Наприклад, у Білорусі за один день довелося витримати п`ять виснажливих поєдинків. Але результат був того вартий - молодий спортсмен здобув золото на Міжнародному турнірі. Проте каже – для нього це не межа.
Вадим звик здобувати перемоги та медалі не лише у спорті, але й у повсякденному житті. Закінчивши школу із золотою медаллю, хлопець спростував поширений міф, що спортсмени не можуть похизуватися розумовими задатками і підтвердив інший - талановита людина талановита у всьому. Зараз встановлює ще один особистий рекорд: поєднує тренування, навчання і роботу.
Розповідає, в його арсеналі нагород могло бути на одну медаль менше. І поїздки в Марокко, де він здобув бронзу, могло не бути. 15 тисяч гривень – сума перельоту стала для хлопця, як грім серед ясного неба.
А нещодавно Вадим Бурчак «завербував» до спортивних лав свою п`ятирічну сестричку , записавши її на великий теніс. Каже, до цього Аня займалася танцями. Проте після того, як взяла ракетку в руки, більше ні про що не хоче чути.
Меншій сестричці Вадима всього 2 роки, але коли вони всією сім`єю сідають дивитися футбол, малеча не залишається осторонь і вставляє свої п`ять копійок, захоплено белькочучи щось на своїй дитячій мові, коли великі дядьки ганяються по полю за м`ячем. Наразі Вадим студент третього курсу НУВГП за спеціальністю інженер-програміст. Чи точно пов`яже своє життя з цією професією - не знає. Проте точно знає, - докладе усіх зусиль, аби потрапити на Чемпіонат світу в Болгарії, який відбудеться в листопаді цього року. А ще – спробує здобути Заслуженого майстра спорту України.
