Тато в декреті презентував рівнянам книгу "Понаїхали" [ФОТОГАЛЕРЕЯ]

Олексій Водяний, більше відомий українцям як Артем Чапай розповів, що спонукало ділитися враженнями на сторінках своїх книг. Письменницька кар’єра Артема розпочалася з автостопу. «Не думав, що буду писати», − говорить Артем. Спершу просто ділився враженнями від пригод в інтернеті, згодом спогадів від півторарічних мандрів Латинською Америкою та Сполученими Штатами назбиралося на цілу книжку під назвою "Авантюра".

«Я був впевнений, що тоді висловив все,що мене розривало зсередини, і більше писати не буду», − каже Артем. Але нові враження від подорожі з Заходу на Схід України, «оформилися у досить зв’язний текст», що в результаті став книжкою «Подорож із Мамайотою в пошуках України».

Цікаве і різноманітне життя Артема продовжилося на теренах репортерської діяльності. Незважаючи на те, що в Артема не було репортерського досвіду, при прийомі на роботу йому посміхнулася фортуна, взяли працювати репортером, оскільки редактор виявився фанатом «Авантюри». Безліч репортажів на болючу тему для українців того часу, про Майдан, в ході подій переросли у воєнні репортажі.

Артем був одним із тих, хто бачив події на Сході держави не через призму телевізійних камер. Одного разу українські солдати прийняли його за сепаратиста, затримали і допитували. Як зрозумів пізніше, через те, що ходив по місту, у місця, де дислокуються українські військові, багато розпитував і виглядав, фактично, як шпигун. «Тоді я зрозумів, що почалась війна, − згадує Артем. – Доти я називав це антитерористичною операцією». Думав, що буде стороннім спостерігачем, але в результаті прийшов до висновку, що на війні сторонніх спостерігачів немає. Під час свого перебування на Сході у різних місцях лише на боці українських сил: «Я розумів, що їхати на той бік з Івано-Франківською пропискою небезпечно», − говорить Артем.

Одним із плодів репортерської праці Артема стала книжка, видана ним у співавторстві з Катериною Сергацковою та Володимиром Максаковим «Война на три буквы», у якій зібрані репортажі та свідчення очевидців подій,що відбулися в період від 22 лютого 2014 року до початку 2015-го.

Артем не обмежив свій світогляд проблемами війни для українців. Адже вже багато років і до цього часу, однією із масштабних проблем для України лишається проблема міграції українців. Саме про це і йдеться в його романі "Понаїхали". Особливість даного роману полягає в тому, що головним героєм являється не одна особа, а ціла сім"я.

"Поки нашого цвіту по всьому світу – Неньку заполонили мігранти. Сергій Ткачук бореться з нелегалами вдома, а тим часом його батьки працюють на заробітках за кордоном. Батько припускається помилки за помилкою, розвалюючи сім'ю. Мати намагається на відстані зберегти свою родину. «Понаїхали» відстежує долі чотирьох Ткачуків: Юрія, Ольги та двох їхніх таких різних синів – Сергія й Володі. Невелика за обсягом книга охоплює понад десятиліття. Дія відбувається у вигаданому місті Білий Сад, а також у країнах, де доводиться працювати Ткачукам".

Автор роману певний період часу сам працював закордоном, тому досить відкрито і зрозуміло розкриває проблему розлуки, міграції, і як взагалі насправді "добре" жити у такому форматі. Герої як і місто у романі вимушені, на їхні імена накладені розповіді багатьох людей, які проходили через ці болючі питання...