- Сказати, що я мала "American dream" все життя, то такого не було. Думка про поїздку в США була швидше навіюваннями американських серіалів та фільмів, ніж мрія. Якось я вирішила взяти участь в одній із відомих програм обміну для студентів, і поїхати туди працювати на 4 місяці, разом з тим і подорожувати. До останнього моменту я не вірила, що знайду гроші на поїздку, отримаю візу, і вже через 2 тижні скажу "Гуд бай, Юкрейн", проте зірки були на моєму боці, "рак на горі свиснув", і я полетіла в США.
Трохи про емоційний аспект. Я мала на меті провести 4 місяці за кордоном. Така подорож була першою у моєму житті. Я була впевнена, що стану незалежною і тепер мені ніхто не потрібен. Але за два тижні до бажаної поїздки, я раптово передумала. Вперше, Лєра, яка нічого не боїться, окрім змій і маразму, побоялася летіти так далеко від батьків, від дому, від коханого хлопця. Проте білети на літак були куплені, валіза спакована, і я зрозуміла, що дороги назад немає. Розповідаю вам це, тому що зважившись на такий крок, вас також можуть охопити сумніви, але не думайте навіть змінити плани, адже те, що буде попереду, ви ніколи не забудете. Особисто я не забуду.
Першим містом, яке я відвідала в країні фаст-фудів і кока-коли, був Нью-Йорк. Переліт 12 годин, все болить після безперервного сидіння, і тут з'являються думки, типу: "Що я тут забула? Хто мене тут чекає? Як я без маминого борщу?". Та я швидко опанувала себе, адже була не одна, а з подругою.
І так, Нью-Йорк. У місті хмарочосів ми з подругою жили два дні по "Couchsurfing" (спілка людей, які подорожують по світу, і живуть один в одного за "дякую") у китайця Філіпа. Він нам дав карту метро, сказав про місця, які варто відвідати.
Нью-Йорк – на диво чисте та охайне місто. Першим, що я побачила вийшовши з метро, – готель "Плаза". Емоції переповнювали, тому я постійно повторювала "Це дуже-дуже гарно", і ось оце словосполучення я постійно говорила у Нью-Йорку, адже ще щось сказати про таку красу більше нічого в голову не приходило. Біля "Плази" побудовані безліч хмарочосів, музеїв. Це один із округів міста – Манхеттен, в якому живуть найбагатші та найпафосніші жителі Нью-Йорка.
Навпроти "Плази" розташований знаменитий Центральний парк (Central Park). Ви, напевно, чули про нього та бачили в американських фільмах неодноразово. Парк – красивий та дуже чистенький, до того ж нереальних масштабів. Коли йдеш по ньому, то опиняєшся, ніби в лісі, а не в парку: з одного боку фонтани, декоративні квіти, а пройдеш далі - озеро, невеличкий водоспад, дикі дерева. Нью-йоркці дійсно бігають там кожного ранку, катаються на велосипедах, на роликах, одним словом, ведуть здоровий спосіб життя. В парку також є багато пам'ятників письменникам та поетам. Але чого в Центральному парку найбільше, так це туристів. За ними буває навіть дерево не розгледиш як треба, але то все дрібниці.
У краєзнавчому музеї можна побачити доісторичні скелети динозаврів та інших тварин, які жили до нашої ери.
Цікаво там, але ми з подругою найбільше хотіли побачити статую Свободи. Вона розташована на невеличкому острові, до якого можна дібратися на пароплаві. Перед тим, як зайти на пароплав, потрібно пройти контроль. Перевіряють вміст сумок, кишень і т.д. Статую Свободи було видно ще здалеку, проте, коли підпливаєш ближче, помічаєш, що вона нереальних розмірів. На саму статую ми не підіймалися, але стояли на острові біля самісіньких її ніг. Туристів біля статуї було стільки, що вони ледь вміщувалися на острові. Сама статуя Свободи - справжній витвір мистецтва. Дивлячись на неї, стає цікаво: "Як же її сюди завезли, таку величезну?".
Наступною станцією нашої мандрівки Нью-Йорком стала знаменита вулиця "Уолстріт". Там ми сфотографувалися зі статуєю бика. Туристів біля нього було хоч відбавляй.
Недалеко від бика є музей американської культури, який ми також відвідали. До речі, майже у всі нью-йоркські музеї вхід безкоштовний, це приємна звістка для бюджетних туристів.
По дорозі від музею, прямісінько посеред міста ми побачили кладовище і старовинний костел. Мене це вразило, адже я звикла, що в Україні є спеціально відведені місця.
Наступна краса, яку ми побачили далі – Бруклінський міст. Здається - міст мостом, але в ньому щось є: і це не краса та оригінальність дизайну, а щось більше. З нього відкривається надзвичайний краєвид на місто, Манхеттенський міст, статую Свободи.
На другий день нашого перебування у місті ми з подругою вирішили погуляти по центру Нью-Йорка. "МакДональдзи", Таймс-Сквер та музей Мадам Тюссо чекали на нас. В "МакДональдз" ми пішли, тому що там був безкоштовний вай-фай, а не тому що ми хотіли поласувати фаст-фудом, проте там якась особлива атмосфера... Тож наїлись ми фаст-фуду, попили кока-коли і пішли на Таймс-Сквер. Таймс-сквер – це сотні реклам, сотні магазинів, тисячі людей. Там легко заблукати серед натовпу людей. По-суті, робити там немає що, коли у тебе пустий гаманець. Безкоштовно можна тільки сфотографуватись.
Магазини так і заманюють щось придбати. Там продають сувеніри, всілякі дрібниці, - якщо розібратися, на них і не варто витрачати гроші, особливо там, адже ціни на Таймс-Сквер значно завищені, ніж в інших районах Нью-Йорка. Недалеко від Таймс-Сквер є Музей мадам Тюссо. Вхід до нього вартував 60 баксів! Це дорого навіть для американців, але відмовитись побачити воскові фігури майже всіх зіркових американців, ми не змогли. В музеї можна "зникнути" на години три, не менше. Там стільки фігур! Кожна кімната зі скульптурами має свою тематику: актори, зірки шоу-бізнесу, політичні діячі, історичні постаті і фігура самої мадам Тюссо. Обіймати, цілувати, торкатись, фотографуватися з фігурами – в музеї все це можна.
Знаєте, коли я уявляла собі Нью-Йорк ще будучи в Україні, думала, що це величезне місто, де мільйони людей, які постійно кудись біжать; смог, який охоплює все місто; метро, у якому сам чорт не розбереться... Проте, побувавши там, я побачила, що людей хоч і багато, проте якщо тебе штовхнуть, то кажуть "I’am so sorry". Великі скупчення людей є тільки в туристичних місцях, і навіть, якщо заблукаєте не в людному місці – вам люб’язно підкажуть дорогу. Щодо смогу, скажу, що це явище там не таке масове, як я собі думала, а метро в Нью-Йорку хоч і заплутане, проте це не китайська грамота, і маючи карту "Subway", розбереться навіть школяр.
Про ціни. Поїсти в Китайському ресторані так, що потім дихати важко, можна за 10 доларів. Чізбургер та кола в "Мак Дональдз" вартують приблизно 5 доларів плюс вай-фай безкоштовний. Замовити велику піцу в кафе з доставкою – 15 баксів. Словом, поїсти ситно та смачно можна відносно не дорого. Ціни на розваги високі, проте є дні, коли діють хороші знижки. (ФОТО)
Два дні в Нью-Йорку минули, як сон. Вражень від міста так багато, що ви не матимете часу перечитати все. Місто хмарочосів провело нас проливним дощем, перед тим, як ми вирушили до Вашингтону. Ось якраз про це місто я напишу у своїй наступній публікації. Подорожуйте поки молоді!
