У заході братимуть участь представники Генерального Консульства Республіки Польща, представники СБУ в Рівне нській області, науковці, краєзнавці, священнослужителі.
Місце проведення заходу: м.Рівне , вул. Драгоманова, 19, Рівне нський обласний краєзнавчий музей. Початок об 11.30.
Довідка обласного краєзнавчого музею:
Будівництво «нового суспільства» в радянській країні було не тріумфальною ходою, а шляхом, на якому траплялись прорахунки і злочини на ґрунті зловживання владою. Справжньою людською трагедією для мільйонів людей стали репресії адміністративно-командної системи партійно-державної верхівки, її репресивно-каральних органів.
Система партійно-державного керівництва (сталінський культ був лише її елементом) породжувала антидемократизм, знецінювання людського життя, живила серйозні деформації суспільства, дегуманізувала його. Це була справжня війна з народом, війна за укріплення диктатури. У кривавий коловорот були втягнуті мільйони людей. В Україні від сталінських репресій постраждали представники всіх соціальних верств населення: інтелігенція, військові, духівництво, селянство, а саме село є душею народу. Серед перших, хто потрапив під репресивне колесо були й уродженці Рівне нщини, які перебували на теренах Радянської України. Більшість з них були фізично знищені, як відомий український поет, письменник Валер’ян Поліщук, розстріляний у 1937 році на Соловках.
На Рівне нщині репресії розпочались з радянізацією краю в 1939-1941 роках. Першими жертвами стали польські військові, які потрапили у полон до радянської армії, згодом розстріляні в Катині та інших таборах. У цей період були репресовані, виселені всі, хто «міг би чинити опір» новим порядкам. У нелояльності підозрювались усі, хто мав освіту, власність, представники українських партій та організацій, в т. ч. ОУН, селяни- так звані куркулі. У червні 1941 році в Дубнівській в’язниці було розстріляно політв’язнів. За період 1939-1941 роках у Західній Україні зазнали репресій майже півмільйона людей, були полонені, інтерновані, заарештовані та депортовані.
Новахвиля репресій захопила населення нашого краю в 1944-1950-х роках. Були репресовані учасники Руху опору (члени ОУН, вояки УПА, УНРА – націоналістичних формувань, що діяли в роки Другої світової війни та продовжували боротьбу за незалежну Україну й після звільнення краю від гітлерівців). Згадаймо бій під Гурбами Здолбунівського району у квітні 1944 році з енкаведистами. Члени родин репресованих, що перебували в таборах ГУЛАГУ, були депортовані в глиб країни. Спецпоселенцями стали й селяни – жертви примусової насильницької колективізації. Рівне нщина у цей період понесла тяжкі демографічні втрати – 10-15 % свого населення.
У 1960-1980-ті роки ідеологічні заходи влади були спрямовані на викриття «злочинів українських буржуазних націоналістів», посилився тиск на віруючих різних релігійних конфесій, особливо – протестантських, які були зараховані до сект.
З кінця 1980-х років пожвавився процес реабілітації невинних жертв. У квітні 1991 року було прийнято закон УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». В активну фазу процес реабілітації вступив у незалежній Україні. До нього долучились науковці та громадські діячі, відкрились для дослідників архіви Служби безпеки України.
