Вірші розмістили на сторінці прес-центру АТО у ФБ
Сповідь патріота
Я не проти Росії – я за Україну.
Я не за політиків – я за рідну країну.
Тих, хто без дозволу преться до мене в хатину,
Я прожену як не гідну скотину.
Ні. Не маю до тих ні капельки жалю,
Хто увірвавсь до мого рідненького краю.
Шкода матусь, які ще чекають синів.
Шкода дітей, що чекають батьків.
Хочеться взяти до рук автомат
І приєднатись до лав наших славних солдат.
Свою Україну всім серцем кохаю,
Від ворога землю свою бороню,
“Брата”, сусіда в посланні молю
“Забирайся, бо гнівом тебе спопелю”.
Товаришу Путіну теж напишу:
“Донбас – Україна!
А тебе в Магадан я зашлю!”
(Іван, 11 клас.)
Біль патріота
Болить душа за Україну
І кровоточить ніж в спині.
Стріляє той, хто братом був,
Але за гроші вже забув.
Болить душа за Україну.
То мати проводжає сина
На цю безжалісну війну,
Криваву праведну борню.
Болить душа за Україну,
Але надія не вгаса,
Зустріне мати живим свого сина,
І мирна зацвіте весна.
І знов розквітне Батьківщина,
І зацвітуть сади, лани,
В міста повернуться родини,
Щоб більше не було війни.
(Каріна)
Стогін України
Ще ллється кров,
Ще стогне Україна.
Чом плаче край?
Яка, чия провина?
Чому брати своїх братів вбивають,
А матері вантаж 200 виглядають?
Чи так повинно бути в цьому світі,
Щоб гинули в країні кращі діти?
Я – мати-Україна гину разом з вами,
Чи не тому, що побраталися з чортами?!
(Марія 11 клас)
Небесні герої
А знаєте, війна
Колись таки скінчиться
І скоро відбудуються міста.
На жаль ніколи не вернуться
Всі ті, кого забрали небеса.
Розмова з солдатом
Тобі не страшно, дорогий солдате,
Іти на поле бою, де вбивають?
Де в українців, мов в мішені, вороги стріляють,
Катують бранців і на місці убивають?
Запевню точно, рішучий я до нестями,
Хоч мені страшно – лячно та я йду
Допоки буде битись серце неньки мати,
Я батьківщину боронитиму свою.
(Наталія Р.)
