Унікальні дерев’яні скульптури зустрічають нині туристів майже при в’їзді у старовинне Дубно. Першим вітає подорожніх та місцевих мешканців Тарас Бульба, якого увіковічнив Микола Гоголь. Нині цей літературний герой ожив та оселився поруч із палацом, де відбувалися події історичного роману. Компанію йому склали ангел, князь та Президент. Більше – далі у сюжеті.

Залізти у дупло старого дерева чи сісти на крила гусей-лебедів може не лише Івасик-Телесик, а й будь-який спритний дубенський малюк. А ще хлопчаки і дівчатка просять у казкового майстра оселити на чарівному дереві тваринку, вирізьблену спеціально для них. Хтось замовив гніздечко з пташенятами, хтось – білочку. А до компанії їм – Котигорошка та летючий корабель з козаками. Місця на стовбурі ще чимало, тож Дубенський різьбяр Микола Бондарчук до прохань своїх маленьких помічників дослухається. «Пеньок» біля дитячого майданчика – єдиний, над яким він працює без попереднього задуму. Що виходить з-під різця, те і лишається.

Ідея створити у місті щось неповторне і справді українське виникла у Миколи Бондарчука давно. Бажання озвучив під час особистої розмови чиновникам і забув. А от вони, коли приводили до ладу занедбаний сквер, згадали. Після численних і гарячих обговорень, затверджень ескізів, почалася робота. З липня щомісяця замість старих стовбурів у сквері з’являлася нова скульптура. Символічно, що першим привітав дубенчан Тарас Бульба, який тримає щит з гербом міста. Наступним – ангел, якого немає більше ніде в Україні. Він дивиться на схід. І оберігає єдність землі. Князь Костянтин-Василь Острозький – знаний меценат містечка. Відтворювати його образ допомагали науковці, краєзнавці. Пам’ять і повагу нащадків князь своєю просвітницькою працею заслужив давно. Як і перший Президент України Михайло Грушевський зі стосом книжок, де є згадки і про місто Дубно.

На цих скульптурах прикрашання міста не зупиниться. Є плани у міської влади і далі дивувати та творити, а поки – зберегти вже створене від негоди і часу. Міський голова Дубно за порадами щодо збереження історії їздив у Києво-Печерську лавру.

Занедбаний раніше сквер Тараса Шевченка нині — окраса Дубно. Дерев’яні скульптури, вирізані зі стовбурів столітніх тополь, стали родзинкою міста. Хоча влітку аварійні дерева могли перетворитися на банальні пеньки, яких тут не бракує. А за сильного вітру гілля старих і високих дерев падало на голови перехожих, дахи будинків і машин. Тепер у сквері граються не лише діти, а й фотографуються і гріються на сонці та милуються красою усі охочі. І міський голова, і майстер дуже сподіваються, що не знайдеться серед дубенчан та гостей вандалів, які захочуть випробувати на міцність дерев’яні скульптури.