До затишної зали будинку культури села Зорі ідуть і йдуть люди. Здебільшого місцеві селяни. Вони, як і родина Володимира Плютинського, особливо гостро почувають біль втрати. Називають його батьком - за те, що дав людям роботу, підняв на ноги село, збудував садочок, школу, зрештою, цей просторий будинок культури, із якого вирушає в останній шлях. За довге і непросте життя Володимир Плютинський надбав багато друзів, товаришів, партнерів в Україні і у світі. Кілька разів ставав народним депутатом - ще за Радянського Союзу і вже за Незалежності. Знайомство із ним вважали за честь, його ім'я допомагало відчиняти двері владних кабінетів найвищого рівня. Віддати останню шану Володимиру Плютинському прибули представники місцевих органів влади, силових структур, народні депутати та урядовці.
Величину втрати вже сьогодні глибоко усвідомлюють колеги-аграрії. І водночас вірять, що зі смертю Володимира Плютинського не згасне його ЗОРЯ.
Володимир Плютинський - один із небагатьох, кому поставили пам'ятник ще за життя. Цього дня тут біля підніжжя вперше з'явилися квіти.
