Заглиблюватись у цю тематику я не маю права, оскільки цей блог присвячений вузькій тематиці, але кому цікаво, може ознайомитись з таким матеріалом. Як не дивно, дівчина на рівні з хлопцем мала право свататись. “Прийміть мене, мамо, я ваша невістко,” - такими словами дівчина віталася з майбутньою свекрухою. Головна фігура українського традиційного весілля — мати нареченої, на відміну від російського, де в центрі обряду стояв батько. Роль жінки ніколи не принижувалася, а тим більше, вона заправлала якщо не всіма справами сім’ї, то принаймні, їх більшою часткою.
Підкреслюю: даний звичай був забутий, хоч і зовсім недавно. У той час, як західніші землі від сучасної України намагалися позбутися даного звичаю, в Україні він довго залишався загальноприйнятим. Натомість, хлопці рідко наважувалися скористатися своїм правом свататись (гарбуз пам’ятаєте?). Відмовити ж дівчині означало накликати на себе нещастя. Тому дівчатам майже ніколи і не відмовляли - дівчина пропонувала хлопцеві свою руку не заручаючись його згодою. Сила даного звичаю була настільки великою, що навіть засудженого хлопця могла врятувати саме дівчина, яка захотіла свататись до нього. І лише у XIX ст. роль жінки звелася до такої, як ми всі звикли думати. гель лак для ногтей
Джерело www.vesillya.in.ua
