Школярі, добре вчіться з першого класу! Запроваджені зараз тести не купиш. Хоча нинішнім одинадцятикласникам це обіцяють професійні шахраї і... наче респектабельні видавництва.

Що намагаються продати шахраї? “Ласкаво просимо (так і написано — “Свідомо”) на наш сайт! Лише у нас ви можете завантажити завдання та відповіді зовнішнього незалежного оцінювання 2009 року з усіх предметів. Завдання даних тестів були отримані нами з дуже надійних джерел, тому в їхній точності ви можете бути впевнені на 100%. Але якщо завдання тестів не будуть співпадати з тими, що ви придбаєте у нас, ми негайно повернемо вам всі, до останньої копійки, гроші!” Такою рекламою відкривається в інтернеті сторінка vidpovidizno.com.ua/. Першою на продаж стоїть українська мова та література. Єдиний тест, який є обов’язковим для всіх випускників. Для отримання завдань та відповідей невідомі (типового для більшості сайтів розділу “Про нас” на цьому немає) пропонують надсилати смс на номер 7565. Дві смски за завдання, три — за завдання з відповідями. Вартість кожної — 12 гривень. Ми витратили 36 грн. — Я — більше, — усміхається директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук. Цю державну установу, що розробляє та проводить незалежне зовнішнє оцінювання, без пояснень знавців не знайдеш. Непримітний будиночок біля київського стадіону, де динамівці Києва грали проти вояків вермахту. Вивіски немає, а вхід — у приховані двері збоку та ззаду. У центрі є багато сюжетів для детективних романів. Наприклад, минулого року у школах за півгодини до тестування продавали “відповіді” за 200 гривень. Ще Центр міг би захопити передовиці газет історіями про високопосадовців, які намагаються викрасти тести або вплинути на оцінки. Упродовж години нашої розмови Лікарчук не бере телефон. — Повно дзвінків, — похмуро каже директор Центру оцінювання. Із сумом розповідає, як вчора до офісу проривався міліцейський генерал. Атакував колегу-охоронця і… прорвався. — Про що ви говорили? — Це вже наші питання. — Ви йому допомогли? — Я нікому не допомагаю. — Прізвище назвете? — Ні. Чи можливо дізнатися про тести? За даними Центру оцінювання, тести розробляла спеціальна підібрана та навчена група вчителів, викладачів та методистів. Їхні прізвища є засекреченими. Відомо лише, що всього таких близько 120. З апробованих на школярах запитань склали три варіанти тестів з кожного предмета. З кожного варіанта зробили п’ятнадцять так званих субваріантів. У них був змінений порядок запитань та варіантів відповідей. Який витягти з сейфа №1 у своєму кабінеті і віддати в типографію (її розташування теж не повідомляється), вирішував особисто Лікарчук. Як він розповів, в обраний тест з математики він ще й сам вніс зміни. До шкіл конверти з тестами наступного тижня їхатимуть у супроводі правоохоронців. Але окрім інтернету, книжкові магазини та ринки переповнені виданнями-“збірниками тестових завдань”.

Що обіцяють видавці? Ми пішли на найбільший в Україні книжковий ринок Петрівка у Києві. Біля розкладок — групки школярів. Просимо порадити найкращі збірники. Більшість торговців пропонують “Українська мова та література. Збірник тестових завдань” видавництва “Грамота” за 30 гривень, “Українська мова. Збірник тестових завдань” видавництва “Генеза” за 25 гривень та “Українська мова та література. Типові тестові завдання. Збірник” з серії журналу “Вісник ТІМО” за 20 грн. Один торговець радить купувати за 21 гривню “Генезу” 2008 року. Пояснює — зміст той самий, лише дату змінили. Це насторожує. Обкладинки усіх збірників великими літерами акцентують увагу, що вони саме для підготовки до цьогорічного тестування. Найскромніша обкладинка — у “Грамоти”. Ніяких обіцянок, лише пропозиція: “Готуємося до тематичних контрольних робіт і зовнішнього незалежного оцінювання 2009”. Обкладинка “Генези” стверджує, що у ньому — “усі можливі варіанти”. Обкладинка книжки “Вісника ТІМО” переконує у зворотному: “Тільки в цих виданнях ви знайдете правильні тести”. У збірнику “Вісника ТІМО” за 2008 рік з тестами співпало два завдання.

Що з цього правда? Багато про що говорить інформація, коли ці книги підписані до друку. Як зазвичай, вона дрібним шрифтом вказана на останній сторінці. Збірник “Грамоти” зданий у друк у серпні минулого року. Збірник “Генези” — у вересні. Збірник “Вісника ТІМО” — у грудні. Наскільки ці книги здатні підготувати до тестів-2009, якщо, за даними Центру оцінювання, запитання розробляються та поповнюються щороку? Наскільки правдиві твердження “Генези”, що в її збірнику — “усі можливі варіанти”? Або твердження серії “Вісника ТІМО”, що лише його книжки містять “правильні тести”? Шукати відповіді ми вирішили двома способами. По-перше, порівняти аналогічні збірники цих видавництв за 2008 рік із запитаннями на минулорічних тестах. По-друге, здати усі збірники на експертизу в Центр оцінювання. Ось що ми дізналися. У збірнику “Генези” за 2008 рік (на якому теж було написано “Усі можливі варіанти”) не було жодного запитання, яке у квітні минулого року зустрілося учням на тестах! Взагалі схожість хоч у чомусь ми знайшли лише у чотирьох завданнях із 39. А ось що ми почули у Центрі оцінювання: Ігор Лікарчук, директор центру (гортаючи збірник “Грамоти”, зупиняється на запитаннях, які закінчуються словом “крім”): — У тестології не прийнято формулювати запитання отак “крім”. Це дилетантство. У нас таких немає завдань. Тут це “крім” йде кругом. …Тут є такі тексти, вони настільки заполітизовані. Зачитує: “Відмову від спілкування українською мовою та використання російської автор статті пояснює: А) можливістю користуватися російською як мовою міжнаціонального спілкування, Б) офіційною політикою системного викорінювання української мови в минулому, В) добровільним переходом українців на мову сусіднього народу, Г) престижністю російської мови як однієї з мов міжнародного спілкування”. — Тут же є явне протиставлення двох мов, явне. Я у всіх своїх інтерв’ю десятки разів казав і повторював: люди добрі, не викидайте гроші. Гортає збірник “Генези”: — Почитайте цей “брєд сумасшедшего”. Зачитує: “Шевченко має бути збагненнішим, — чуєте, — ближчим до нас тому, що: Б) матеріально-прагматична людина точніше, адекватніше сприймає дійсність”. — Ви коли-небудь чули таке поняття “матеріально-прагматична людина”? Я вчора перегорнув весь інтернет — нічого подібного там нема. Розумієте, це абсурд чистої води. Це кидається в очі, не заглиблюючись у глибоку теорію. — Що по “ТІМО” скажете? — “ТІМО” колись мало угоди з нашими працівниками, які в позаробочий час допомагали в підготовці подібних речей. Це право людини, але, наскільки я знаю, зараз стосунки розірвані. Тут також є чимало помилок. — Можете навести кілька прикладів? — Це потрібно детально аналізувати. Просто часу не було. — Ви не рекомендуєте? — Ні, не рекомендую. ТІМО — це комерційний проект.

Чий це комерційний проект? Керівникам усіх згаданих видавництв ми надіслали оцінки керівника державного центру з пропозицією прокоментувати. На момент здачі статті відповідь повернулася лише з “Генези”. Їхня позиція — такі завдання взяті і цитують твори, які учню автори збірника пропонують аналізувати. Збірник з серії журналу “Вісник ТІМО” викликав нашу особливу увагу. Справа у тому, що цей журнал був заснований для пропагування ідеї незалежного зовнішнього оцінювання. Його головний редактор Сергій Раков одночасно є помічником Лікарчука. Ми зустрілися з паном Сергієм і поставили запитання: наскільки етично робити бізнес на підготовці до тестів, які розробляються та до останнього дня тримаються у секреті на його іншій роботі — у державній установі. — Чий це бізнес? Хто отримує прибутки? — Видавництво “Факт” (співзасновник журналу з Харкова), — уточнив Сергій Раков, головний редактор “Вісника ТІМО”. — Хто саме? — (Генеральний директор Віктор) Гудзинський, (головний редактор Олександр) Ганюшкін. Коли я працював директором Харківського центру оцінювання якості освіти, прийшли ці люди з ідеєю готувати матеріали з підготовки. До книжок я відношення не маю. Це справа видавництва “Факт”. — І ви не отримуєте ніяких прибутків? — Отримую заробітну платню як головний редактор. — Скільки? — Не скажу. Запитання про етичність такого бізнесу ми поставили і директору Центру оцінювання Ігорю Лікарчуку, на що він сказав: — А що тут зробиш? У нас немає обмежень на будь-яку роботу. Він не має доступу. У нас до змісту тестів має доступ дуже обмежене коло людей. — А ви не говорили Ракову, що вибирай: або працюй зі мною, або..? — Я не маю право сказати це людині. Він може в позаурочний час займатись чим хоче. — Але ж він робить справу, яку ви не схвалюєте? — Це право людини. Запитали ми головного редактора “Вісника ТІМО” і про коректність обіцянок: — А чому написано “Лише тут ви знайдете правильні тести”? Хіба це правильно? — Неправильно. — Чому ж пишете? — (Пауза). Я не знаю, чого пишу. Ну, пишемо так, щоб краще купували.

Як краще готуватися? Не мета цього розслідування знизити продажі книжок. Насправді багато педагогів, з якими ми консультувалися, зауважили, що такі збірники психологічно допомагають підготуватися до тестів. Вони побудовані як тести, (видання “ТІМО” взагалі виглядають повністю як державні бланки тестів). Цим матеріалом ми хотіли застерегти школярів від інших помилок. Правильні запитання та відповіді не продаються, їх неможливо зазубрити! Ось які поради дала нашим читачам “Учитель року-2009” з української мови та літератури Юлія Валентинівна Макарова. Вона вчителює у Кременчуцькому ліцеї інформаційних технологій №30: — По-перше: готуватись поступово, за розділами та темами, що вказані у “Програмі зовнішнього незалежного оцінювання 2009 року” (доступна на сайті testportal.gov.ua). Після засвоєння окремої теми — розв’язувати відповідні тестові завдання. І тільки після опанування всіх розділів — виконати цілий тест. По-друге, знайти на цій же сторінці зразки тестових зошитів минулих років та пройти їх. По-третє, перед тестуванням перечитати короткі змісти творів з української літератури, що є у програмі. Ще точно не мета цього розслідування — критикувати ідею ЗНО. Після минулорічного тестування Київський міжнародний інститут соціології зафіксував падіння оцінок рівня корупції при вступі до ВНЗ. Частка випускників, які вважають, що рівень корупції зменшився, підстрибнула з 24% у 2007 році до 42%. Частка батьків з такою думкою зросла з 25 до 49%, учителів — з 26 до 65%. Ще одним обнадійливим показником є зростання цільового прийому на безкоштовне навчання випускників сільських шкіл. Минулого року 17 тисяч із них було зараховано. 2007-го — на 5 тисяч менше. Це може свідчити про збільшення доступності вищої освіти. Показово, що зараз на тестування записалися 157 тисяч сільських юнаків та дівчат. На 16 тисяч більше, ніж минулого року. Це при тому, що загальна кількість випускників шкіл в Україні взагалі зменшилася — з 512 до 462 тисяч. А що прийшло у відповідь на наші смски за 36 гривень? Нічого. Так нам і треба.

Що далі? Успіх тестування у боротьбі з корупцією та “малюванням” оцінок спровокував дебати у педагогічних колах, що ще варто тестувати. При Міністерстві освіти та науки вже створена робоча група, завдання якої — розробити концепцію оцінювання не лише знань, але й здібностей вчитися. Таке тестування покликане допомогти ВНЗ точніше підбирати собі студентів. Ще Український центр оцінювання якості освіти пропонує запровадити обов’язкове тестування не лише з української мови, а й з математики та іноземної мови. Також Центр вважає необхідним тестувати випускників не лише шкіл, але й ВНЗів.

Що будуть тестувати цього року? Зовнішнє незалежне оцінювання відбудеться з восьми предметів: української мови та літератури, історії України, математики, біології, фізики, географії, хімії та іноземної мови. Прийом саме за результатами оцінювання є обов’язковим для кожного українського ВНЗу. Для вступу до будь-якого закладу треба мати сертифікат з української мови та літератури, інші — залежно від обраної спеціальності.

Рівне нська газета