Законопроект в нинішньому вигляді дозволяє використовувати даним системам «окремі слова і невеликі відрізки тексту» без плати ліцензійного внеску, хоча при цьому не обговорюється допустимий розмір таких фрагментів.
В Німеччині даний документ вже прозвали Lex Google («Закон імені Google»), оскільки, в більшій мірі він зачепить інтереси саме цього пошуковика, який домінує на Німецькому ринку.
Представники інтернет-гіганта пояснюють, що вони приводять посилання на матеріали, які вже знаходяться у вільному доступі. Це все рівно, якби водій таксі повинен був заплатити ресторану податок за те, що він привіз туди клієнтів Крім того, саме завдяки Google сайти видавництв отримують мільярди кліків щороку.
Нещодавно стало відомо, що Google створить у Франції фонд на 60 млн євро для компенсації друкованим ЗМІ за порушення авторських прав. Відповідну угоду підписали президент республіки Франсуа Олланд і глава американської корпорації Ерік Шмідт.
Бажання покінчити із збагаченням пошуковиків і інших інтернет-компаній без всіляких зобов’язань чи компенсацій з їх сторони з’явилась у Франції ще у 2010 році, під час президенства Ніколя Саркозі. Тоді наголос робився на захисті культурної спадщини від посягань інтернет-гіганта і на «крадіжці» пошуковиками безкоштовного контенту французьких ЗМІ. Ввести податок так і не вдалось через «глобальність» інтернету. Ніхто так і не зміг підрахувати скільки користувачів у Франції клікають на банери і рекламні посилання.
При Франсуа Оланді в умовах загострення фінансової кризи на перший план виходять меркантильні інтереси. Ще одна особливість нового фіскального сценарію в тому, що пропонується обкласти податком персональні дані. Чим більша база користувачів у компанії, тим більше грошей вона заплатить.
В жовтні минулого року Google пригрозив виключити сайти французьких ЗМІ із результатів, які видає пошуковик компанії. Загроза зі сторони інтернет-гіганта була відповіддю на іншу ініціативу Парижу – податок за вхід на конкретні сторінки в інтернеті.
