Чисте полотно на мольберті, злегка задекорована напівпрозорою тканиною чарівна модель на стільчику, у залі приємна душевна атмосфера, легка музика, за столиками глядачі: фотографи, художники, музиканти, журналісти … Навіть з сусідньої Польщі завітали гості.
Після поетичного вступу Галини Цьомик та ліричного співу Галини та Миколи Швидків та жартів шоумена В’ячеслава Білецького художник Володимир Гарбуз взявся за пензлі … зал в очікуванні, перші начерки, перші мазки … фарби, змішуючись в кольорах, поступово заповнюють площину полотна, створюючи загальну гаму та атмосферу композиції. Художник шукає, пише почуттями, емоціями кольорів та шарів фарб за допомогою пензлів, мастихіну та рук … він не відволікається на глядачів та лірику, на фотографів та телекамери в залі. Якщо щось не виходить, розмазує фарби руками й починає спочатку. У нього на скронях виступає піт, але він ніби нас не помічає. Ніби нікого не існує, тільки він, Художник, і вона - Муза, модель.
Звичайно, що народження мистецького твору, а тим паче шедевру не може відбутись по плану та за певний час. Може пройти година, а може місяць, рік чи двадцять років, а може й нічого не вийде. Потрібен певний стан художника, налаштування на процес творчості. Але майстерність митця, відданість мистецтву та боже благословення дають шанс, який справжні митці використовують. А сам процес мистецтва – це інтим, який приносить справжнє задоволення, як від сексу по бажанню … І це відомо лише митцям. А кому ж не цікаво спостерігати за процесом інтиму?
Ми любуємось живописними полотнами на виставках, в музеях. Але споглядаємо лише закінчений РЕЗУЛЬТАТ творчості митців. Не замислюючись, а як же це було створено, що переживав, що відчував художник у процесі творіння? А тут кожен з присутніх отримав справжній майстер-клас від митця, на власні очі побачивши народження картини! На мою думку це унікально! Адже далеко не кожен погодиться, не кожен зможе публічно та ще й за короткий термін поділитися з нами цим таїнством …
Зовсім непомітно промайнуло трішки більше години, кожен присутній з запрошенням отримав у лотерею призи … Ось останні мазки - акценти, розмазка пальцями … художник поклав на мольберт пензлі і сказав готово! … у залі пролунали аплодисменти …
Чи потрібні такі мистецьки проекти нашому місту, чи готові наші люди це побачити та оцінити? Кожен для себе може зробити висновки сам. Я вважаю, що мистецтво рятує нас від жорстокості, байдужості, зла … Ми маємо пам’ятати, що не тільки хлібом єдиним живе людина і допомагати митцям і мистецтву взагалі. Все коли-небудь зникає, вмирає, а твори мистецтва живуть вічно. Це ж уже доведено історією і людьми! І історія зберігається саме у творах мистецтва. Адже в першу чергу по культурному надбанню ми впізнаємо ту чи іншу епоху народу і цінуємо її. А може не потрібно чекати, поки пройде багато років і увіковічнювати тих, кого уже не буде з нами? Бачити і цінувати мистецтво потрібно уже сьогодні! Чи не так?
Більше фото на сайті: http://www.ukrfoto.org/content/photo/1041/ Відео: http://www.youtube.com/watch?v=jF8dc-qab3Q
