Перша згадка про карнавал датується ще 1094 р. Дні карнавалу визначаються так, що останній його день випадає на «жирний» вівторок, за яким слідує 40 денний Великий піст перед Пасхою. У дні карнавалу рабам дозволялось сидіти за столом з хазяїнами, а заради спільних веселощів та гулянь і щоб уникнути станової нерівності усі одягали маски.
Венеція – місто, що дивує, своєю історією, архітектурою, людьми та мистецькими проектами, що там відбуваються. Венеція розміщена на 117 островах Венеціанської лагуни Адріатичного моря, що з’єднуються між собою місточками. Тут немає транспорту, окрім водного: човни-гондольєри з екзотичними чоловіками, що ними керують, катери більші та менші, пасажирські та вантажні. Гондольєрів є стабільно обмежена кількість і будь хто туди не може потрапити. Це уже передається у спадок. Гуляючи вуличками Венеції дивує, як це все було збудовано! І як це все збережено до сих пір! Мабуть тут є свій дух, таїна, що манить щороку мільйони туристів у будь яку пору року та незважаючи на всілякі примхи погоди. Щодня у дні карнавалу на площу Сан Марко виходять люди в костюмах та масках, ніби змагаючись, у кого найкраще вбрання. Усі з радістю позують, а їхні рухи театралізовано витончені. Маска на обличчі ніби не передає ніяких емоцій, але в плавних рухах рук та тіла відчувається позитивна енергетика та насолода самих акторів від того, що вони дають задоволення людям, що на них дивляться, що їх фотографують. Потім люди в масках та костюмах розходяться по іншим площам, змінюючи місце своїх театралізованих дій.
Три дні у Венеції промайнули досить швидко. Три дні та три різні погоди. І дощ, і сніг, і сонце. Але тут ніби немає поганої погоди. Всіляка погода благодать, як у пісні. В один день все засипало снігом, в ніч вода піднялась навіть на понад метр й вийшла з берегів на вулички й площі. Але тут це не стихія. Це екзотика. Ще один феномен, що люди щороку добровільно готуються до нового карнавалу як до змагань, виготовляють власні маски й костюми, витрачаючи чималі кошти на перебування, адже карнавал йде 2 тижні. У дні карнавалу Венеція стає спільною суцільною сценою де усі одночасно стають і акторами і глядачами. А з 1996 року карнавал навіть має свій гімн, який написав відомий кутюрьє П’єр Карден. Ще слід відмітити, що Венеція з 1987 р. у списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. І не якась окрема архітектурна споруда, а місто та Венеціанська Лагуна. Власне, побачити є що. А ще є острова Мурано, Бурано, … але про них у наступних нотатках.
