Пришиє підошву, поміняє замки, навіть дірки залатає так, що чоботи будуть, як нові.
Чаклує над взуттям Олександр Ничипорук майже 30 років. Скільки пар відремонтував за цей час, каже, не рахував. Взуття, яке довго прослужить, визначає на око, якісну шкіру перевіряє на дотик. А от у секондхенді купувати навіть брендові черевики - не радить.
Працює майстер зараз сам по собі. Фабрика, на котрій навчався ремонтувати й шити взуття, уже давно закрита. За 10 років заробив власну репутацію та постійних клієнтів.
У душі він, каже, льотчик, за покликом серця - історик. Тому майстерня схожа більше на музей. Колекцію почав збирати сам по горищах рідних, згодом підключилися друзі та давні клієнти. Біля прасок почали з'являтися годинники, світильники, програвачі та специфічні післявоєнні мешти із гуми.
Має й раритетні інструменти. Але для сучасного взуття вони, каже, не годяться. Приладдя німецьке, змайстроване для взуття зі шкіряною підошвою.
Те, що не став льотчиком, як мріяв у дитинстві, тепер впевнений, не поразка. У небо все ж піднімався, пасажиром на АН-2. А якби став пілотом, то тепер точно не ремонтував би взуття. І теща дбайливо не шила б тоді фартухи.
Поки чоботарю нікому передати справу й власні секрети. Має тільки одну доньку. Надіється на онука, але це каже, буде ще нескоро, йому лишень півтора роки.
