Залишилось трохи більше тижня до відкриття дверей дільниць, а тому головне політики вже сказали й подискутували, вилили усі, як то кажуть, можливі відра бруду, і випустили барвистих метеликів-обіцянок. Разом з вищезгаданими атрибутами виборчої кампанії до кожного українця прийшло різне: прихильність чи неприйняття, довіра чи нервовий пересмик, повага, відчуття «за» чи «проти». Емоції різні, але завдання одне – проголосувати, не дати важливій складовій нас, як свідомих громадян, стати неактивній. Іншими словами – це ще один іспит на громадянство, адже бути українцем – це не лише жити на Україні, це не проста автоматична приналежність до певної території. Громадянство – це ще моральна відповідальність за себе і перед собою тут і зараз.
Ми, громадяни, свідомі того, що багато хто з політиків "гладить свою планету", де місця нашим потребам і інтересам може й не знайтися. Розуміємо, що передвиборча політична кампанія згодом може виявитися не більше, як показовим шоу з подачками, яке створюють високооплачуванні іноземні іміджмейкери. Але жодному з нас не потрібна благодійна допомога: ми потребуємо роботи і гідної оплати за неї.
28 жовтня нам доведеться зробити відповідальний крок: або оберемо достойних, готових до роботи людей, або ж на нас чекає ще 5 років безвиході й існування. Це наш вибір, від нього буде залежати майбутнє держави, наша перспектива. Цей крок ще більш складний тим, що за довгі роки ми звикли: один голос нічого не вартий. Та є такий вислів «дати імпульс сніговій лавині». Хто-зна, чий голос на прийдешньому голосуванні може дати той імпульс. Або, що гірше - чийого голосу може не вистачити, щоб лавина зійшла. Помислити є над чим...
Прийди і проголосуй.
