Василь та Ярослав з Острожчини з березня 2022 року служать в одному підрозділі, пліч-о-пліч виконуючи бойові завдання. Їхня історія — про батьківську підтримку, родинну єдність і відданість Україні, загартовані війною.

Коли у перші дні повномасштабного вторгнення син Ярослав вирішив стати на захист України, батько сказав лише три слова: «Я з тобою». Відтоді вони разом – не лише як рідні люди, а й як побратими.

Василь з Острожчини та його син Ярослав з березня 2022 року служать у складі 23 інженерно-позиційний полк. Пліч-о-пліч виконують бойові завдання, ділять військовий побут і підтримують один одного у найскладніші моменти.

До війни Василь працював у сільському господарстві, разом із дружиною виховував дітей та радів онукам. Військового досвіду не мав і строкової служби не проходив. Проте, коли росія розпочала повномасштабну війну, не вагаючись став до лав Збройних Сил України.

Сьогодні старший солдат із позивним «Росомаха» є прикладом мужності та батьківської відданості. За роки служби він працював водієм-електриком, маскувальником, трактористом-машиністом екскаватора. Разом із побратимами будував фортифікаційні споруди, облаштовував оборонні рубежі та виконував складні інженерні завдання поблизу лінії фронту.

Та найбільше випробування для нього – не ворожі обстріли, а хвилювання за сина.

Ми служимо в одному підрозділі. Майже весь час були разом – і на позиціях, і в місцях дислокації. Пережили багато небезпечних моментів. І я вдячний долі, що нам обом вдалося пройти через них, – розповідає військовий.

Одного разу під час облаштування фортифікацій група потрапила під мінометний обстріл.

Перший приліт був з одного боку, другий – з іншого. Одного побратима контузило. Довелося відходити під вогнем. Міномет супроводжував нас майже два кілометри, – згадує захисник.

За словами Василя, війна залишила свій слід. Він двічі переніс серцеві напади під час виконання бойових завдань. Але навіть тоді найбільше думав не про себе.

Посивів через переживання за сина. Він у мене сміливий, безстрашний. Хвилювався і за дружину з мамою, які залишилися вдома самі, – каже військовослужбовець.

За мужність і відданість Україні старший солдат нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Втім, найбільшою нагородою для нього залишається можливість служити поруч із сином і знати, що рідні живі та в безпеці.

Історія Василя та Ярослава – це історія не лише про захист держави. Це історія про батьківське плече, яке завжди поруч, про родинну єдність, загартовану війною, і про двох чоловіків, які разом стали на захист України, коли вона цього потребувала найбільше. 

Про це повідомляють в Рівненській ОДА