У лісі на Володимиреччині є місце, яке люди називають особливим. Уже кілька десятиліть групу хрестів тут обв’язують стрічками, рушниками та хустками — як подяку за здійснені прохання. Поруч залишають дитячі іграшки й особисті речі — знаки пережитих хвороб, втрат, надії на дитину чи одужання. Чому це місце вважають сакральним і яку легенду воно зберігає — дізнавалися наші журналісти.

До цих хрестів Олег Босик приїздить не вперше. Цього разу приносить стрічку як подяку. За його словами, сюди йдуть із різними проханнями: про здоров’я, дітей, родинний спокій чи допомогу в інших питаннях. Саме тому поруч із хрестами — рушники, хустки, дитячі іграшки та гроші.

Олег Босик розповідає: свого часу молився тут за одужання доньки. Відтоді повертається до хрестів із вдячністю. Проте дістатися до цього місця непросто. Урочище знаходиться у лісі між селами Луко та Хиночі Володимирецької громади. Дорогу сюди показує місцева жителька Галина. Жінка зізнається, не хотіла водити людей, однак після власної історії змінила рішення.

Здалеку хрести, обвішані стрічками та рушниками, нагадують людські силуети. За місцевим переказом, саме тут у 1861 році загинула родина старовірів, які намагалася взимку дістатися до іншого села.

Згодом урочище почали впорядковувати та на прохання місцевих жителів його освятили.

Дослідники називають це не лише місцем паломництва, а й проявом живої традиції. Йдеться про принесення речей — як прохання або подяки. У Рівненському обласному центрі народної творчості кажуть: Луківські хрести хочуть зафіксувати як елемент нематеріальної культурної спадщини.

Кількість хрестів тут поступово зростає. Частину з них, за словами місцевих, встановлюють люди, чиї прохання здійснилися. Тому для одних це лісове урочище залишається легендою, а для інших — місцем особистої пам’яті.

Читайте також: У Рівному через дорожні роботи можливі ускладнення руху на кількох вулицях