У Рівненській обласній бібліотеці відбулася зустріч «Пам’ять, яку не стерти», присвячена Дню пам’яті жертв політичних репресій в Україні. Захід організував Центр польської мови і культури імені князів Любомирських. Почесним гостем пам'ятного зібрання став консул Польщі Марек Войцеховський.

Яніна Яремчук, голова цієї громадської організації, розповіла: «Після розповіді одного з членів про те, що він знайшов документи про свого діда, який був розстріляний, це закарбувалося в моєму серці. Після того, як я це побачила, почала опитування на нашому зібранні і виявилось, що 9 із 10 мали репресованих у родині. Це спонукало мене до того, що ми не можемо оминути цей день без пам?яті, без таких заходів».

Зустріч розпочалась із розповіді про вересень 1939 року, а саме про так званий «Визвольний похід Червоної армії» (у документах це звучало як «Акція Захід»), що був скерований у першу чергу на польську еліту. Було зачитано фрагмент із документа командувача Українського фронту — Семена Тимошенка: «Зброєю, косами, вилами і сокирами бий одвічних ворогів твоїх — польських панів. Не повинно бути місця на землі Західної України панам і підпанкам, поміщикам і капіталістам. Скидайте владу поміщиків, беріть владу у свої руки. До зброї, товариші, ми вам допоможемо, разом із нами і весь багатонаціональний та вільний народ великого Радянського Союзу…».

Згадали і Директиву НКВС СРСР № 720, про рамкові умови західноукраїнської операції, якими передбачалося створення тимчасових органів влади, до складу яких входили керівники опергруп НКВС. Одним із завдань було: «З метою запобігання змовницькій та зрадницькій роботі — заарештувати й оголосити заручниками найвідоміших представників з-поміж поміщиків, князів, дворян і капіталістів, арешту духовних осіб поки не проводити, особливо католиків».

Пізніше учасники зустрічі говорили про репресії проти князівського роду Любомирських. Згадували про переслідування представників родини, втрату маєтків, арешти та вимушене вигнання після приходу радянської влади. Їхня історія стала одним із прикладів того, як радянський режим системно знищував аристократію та місцеву еліту на західноукраїнських землях.

Далі звучали родинні історії українських і польських сімей, які пережили депортації, арешти та заслання. Під час заходу згадали «Польську операцію» НКВС 1937–1938 років, масові вивезення польських родин до Сибіру, а також історію родини Писарчуків, яка постраждала через відмову вступати до колгоспу.

«Радянський режим міг відібрати майно, зруйнувати дім чи вбити людину, але він виявився безсилим проти пам’яті», — наголосили під час зустрічі.

Рибак Анастасія