У краєзнавчому музеї представили експозицію «Чорнобиль 1986: незагоєна рана», де зібрані світлини та роботи ліквідаторів, що передають атмосферу зони відчуження та нагадують про ціну катастрофи і мужність її учасників.

Порожні вулиці Прип’яті, залишені будинки, дитячий садок, іржаві гойдалки, обличчя ліквідаторів і тиша покинутого міста - саме такі кадри зустрічають відвідувачів виставки «Чорнобиль 1986: незагоєна рана». Експозиція розпочала роботу у Рівненському обласному краєзнавчому музеї 22 квітня і триватиме впродовж місяця.

Виставку відкрили до 40-х роковин аварії на Чорнобильська АЕС - трагедії, що назавжди змінила долю мільйонів українців і стала однією з найстрашніших катастроф сучасної історії.

У музеї представлені роботи двох ліквідаторів — фотографа Олександра Харвата та художника Олександра Лаворика. Світлини Олександра — це фотощоденник кількох поїздок у зону відчуження: у них зафіксовано, яким є Чорнобиль сьогодні, як змінюється природа і як живуть люди поруч із невидимою небезпекою. Це не просто репортаж — це жива пам’ять.

Сам автор згадав перші дні трагедії:

Весна 86-го. Я вчився у школі міліції в Києві. Вночі нас підняли по тривозі, посадили в автобус — ніхто не знав, куди їдемо. Під ранок були біля Прип’яті. Нас відправили патрулювати місто. Жодного захисту не дали. Ми не розуміли, наскільки це страшно. Лише на третій день людям ставало зле. Тоді дали марлеві пов’язки. Не знаю, хто з наших ще залишився живий. Виставка - це про пам’ять, відповідальність і нагадування про ціну людської мужності.

Окрема частина експозиції — роботи Олександра Лаворика. Його серія «Чорнобиль» — це лаконічні, але глибокі за змістом малюнки та аплікації, створені під враженням від пережитого. Серед них - портрети ліквідаторів, намальовані з натури просто на місці трагедії. Це своєрідні документальні свідчення, що зберігають обличчя тих, хто ціною власного здоров’я стримав наслідки катастрофи.

У роботах художника домінує контраст кольорів: чорний символізує трагедію та небезпеку, білий – радіаційне випромінювання, коричневий – радіактивний йод.

Голова обласної організації «Союз Чорнобиль» Ольга Кратюк, на той час мешканка Прип’яті, бачила тодішні події на власні очі:

Реальність була значно страшнішою за будь-які фільми. Завдяки мужності пожежників вдалося зупинити катастрофу й дати шанс іншим виконати свою роботу. Рівненщина теж зробила великий внесок: до ліквідації залучили близько 11 тисяч людей, із них понад 8 тисяч працювали безпосередньо в 30-кілометровій зоні. Ми маємо пам’ятати й вшановувати цих людей, адже саме вони врятували майбутнє — і нас із вами.

За словами заступниці директора Департаменту з питань соціальної політики Рівненської ОДА Тетяни Шевчук, нині на Рівненщині проживає близько 3 тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Крім того, понад 275 тисяч осіб та більше 82 тисяч дітей мають статус потерпілих від катастрофи.

Про це повідомляють в Рівненській ОДА