Небо затягнуло сірими хмарами. Воїни-інженери будують чергове укриття. Серед них — старший солдат Микола Д., який вправно працює з побратимами. Разом вони піднімають важку колоду. Незабаром вона стане частиною нової фортифікаційної споруди — ще однієї надійної «цеглини» в обороні України.

Миколі 25 років. Родом він із Рівненщини (авт.прим., - в минулому - Радивилівський район). Вже понад три роки він служить у лавах Збройних Сил України. У березні 2022-го сам зателефонував у ТЦК та СП і сказав: «Хочу йти у військо». І пішов.

«До війни я працював на сирзаводі. Через деякий час отримав повістку на строкову службу. Відслужив. І знову повернувся у рідне село та на попереднє місце праці. Здавалось, що все попереду. Й тепер можна задуматись про створення сім’ї, про яку дуже мрію. Але…», - спокійним голосом розповідає Микола.

Цивільна тиша тривала недовго – фронт покликав молодого добровольця, бо той не зміг залишатись байдужим.

18 березня 2022 року солдат став військовослужбовцем 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України. У війську він опанував нову спеціальність і донині служить на посаді – механіка-оператора радіостанції взводу зв’язку в одному із батальйонів полку.

Окрім посадових обов’язків Микола разом із побратимами будує бліндажі, укріплення, окопи та інші фортифікаційні споруди – те, що сьогодні на передовій рятує життя.

Не дивно, що сучасні фортифікації стали гордістю воїна-інженера. «Зараз вони просто шикарні! Гордість за них і за побратимів, які їх будують», - посміхаючись, каже солдат.

Також Микола не приховує: побратими стали для нього другою сім’єю. Бо тут, серед землі й бетону, він знайшов друзів, котрі стали рідними.

«Багато можна розповідати про службу в армії. Бо є що. Але часто хочеться мовчати. На виконанні стараємось злагоджено працювати. Кожен з відповідальністю відноситься до поставлених на нього завдань. Адже усі розуміємо, що на нас покладено важливу місію, від котрої надалі залежатимуть успіхи оборони й майбутніх боїв за волю України», - зауважив військовий.

Також старший солдат розповідає й про підтримку побратимів на фронті, яка теж відіграє вагому роль у ЗСУ.

«В перервах між виконаннями завдань знаходимо спосіб піднімати один одному настрій. Найчастіше в цьому нам допомагає музика. Наприклад, їдемо з побратимами «КАМАЗом» ніби у звичайну подорож, але насправді - на рубіж. Вмикаємо голосно музику і всі разом співаємо. Так веселіше, навіть тоді, коли небезпека «ходить» поряд.

«Туди» їдемо з музикою, а повертаємось – інколи з піснями, але постійно втомлені, щоразу все більше загартовані, у броніках і з новим досвідом… Але в будь-якому випадку ми завжди підтримуємо один одного. Часто ця підтримка відчувається й в мовчанні. Достатньо одного погляду, котрий звучить – «Все буде добре»», - ділиться думками Микола.

За плечими в побратимів безліч збудованих укриттів, бліндажів, бійниць, невибухових загороджень та інших споруд. І за кожною фортифікацією стоїть не лише бетон, залізо та дерево, а й серце, руки та мрії наших воїнів. Микола ж мріє про просте – мирне життя і родину. А поки – він будує захист для всіх нас. Будує укриття на фронті, щоб колись збудувати власний дім у мирній Україні.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України старший солдат Микола нагороджений почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку - «Надійний захист у бою» та коїном полку. 

Історію захисника передала Служба зв'язків з громадськістю 23 інженерно-позиційного полку.