Першу прийомну сім’ю у Костопільській громаді утворили у 2021 році Василь та Юліана Самчуки. Молоде подружжя, яке на той час виховувало власну зовсім маленьку дитину, наважилося взяти в сім’ю двох чужих – 6-місячного хлопчика і його 7-річну сестру. Нині прийомна сім’я Самчуків, окрім двох прийомних, виховує вже чотирьох рідних дітей. Про це повідомляють в Костопільській міській раді.

Ми з чоловіком колись говорили про те, щоб сироту взяти, якщо доведеться. Вирішили, що шукати самі не будемо, але як запропонують чи так складуться обставини, ми будемо готові. Ну, може, коли свої діти підростуть. А вийшло так, що рішення треба було приймати за дві години. І ми його прийняли, - розповіла Юліана Самчук.



Служба у справах дітей запропонувала прихистити на деякий час 6-місячного хлопчика Станіслава. Мама покинула його у знайомої, немовля тимчасово прилаштували в лікарню і взялися шукати для нього родину. Запропонували Самчукам, заспокоюючи, що потім, може, знайдеться сім’я, яке усиновить дитину, щоб вона в інтернат не потрапила, бо поки що ніхто не зголосився взяти хлопчика. Аж тут виявилося, що у Станіслава є старша сестра, 7-річна Аня, яку тимчасово прилаштували в санаторну школу-інтернат.

Діти були геть занедбані. Увесь одяг дівчинки довелося викинути, він був у поганому стані. Взуття - на два розміри менше, пальчики на ногах натерті були. Аня постійно хотіла їсти. Я її запевняла, що їжі є достатньо, що я приготую ще, але у неї деякий час був цей страх, що не буде що їсти. Про маму вона була поганої думки. Розповідала, що доводилося самій малому суміші готувати й доглядати його, поки мама ходила гуляти, - поділилася Юліана.

Молоді батьки дуже переживали, чи впораються. І тільки-но взяли прийомних дітей, як мама дізналася, що знову вагітна. Перші місяці було дуже важко. Вагітна Юліана страждала від токсикозу, а маленький Стас постійно плакав, спати ніхто не міг, навіть сусіди. Проте чоловік в усьому допомагав дружині. Тим часом рідна мама Ані і Стаса телефонувала Самчукам і навіть погрожувала викраденням дітей. І бабуся їхня теж телефонувала, хотіла зустрічей. Через кілька місяців суд позбавив рідну маму батьківських прав. Вона знову завагітніла, та усе ж наполягала, що хоче бачити дітей.

Ми є віруючою сім’єю, і я запропонувала мамі і бабусі прийти на зібрання, якщо хочуть побачити дітей. Вони приходили, з подарунками. Проте Стас маму взагалі не знає, вона йому наче чужа, а Аня цим зустрічам не раділа. У неї залишилися власні дитячі травми. Хоча я їй завжди казала, що це ж твоя рідна мама, і коли ти виростеш, все одно захочеш її побачити, якою б вона не була, - ділиться прийомна мама.



Коли маленький Станіслав підріс, Самчуки одразу пояснили, що вони не є рідними батьками. Вони вважають, що дітям варту змалечку сказати, так вони легше сприймають цей факт, ніж якщо тримати в таємниці, а потім, у підлітковому чи дорослому віці, повідомити таку новину. Кажуть, що для Стаса ця інформація не була травматична, адже діти усе сприймають, як є. У червні 2022 року сім’я Самчуків виїхала в США. Церква пообіцяла, що прийме біженців, надасть житло, дітей допоможе влаштувати на навчання. В Америці прожили два роки. За цей час Аня стала гарно розмовляти англійською, адже там навчалася у школі з англійською мовою викладання. Спочатку допомагав перекладач, потім вже сама. У Самчуків, які мали двох синів, в Америці народилася донька. А у 2024-му вони повернулися в Костопіль та оселилися у просторому будинку батьків Юліани.

Діти у нашій сім’ї зжилися дуже добре. Аня любить брата і наших маленьких дітей. І все ж з власного досвіду рекомендую тим, хто хоче прийняти дітей, брати так, щоб рідні діти в сім’ї були старші, а прийомні – менші. У нас з цим виникають проблеми, - каже Юліана.

За чотири роки проживання прийомних дітей у родині Самчуків три сім’ї, які мали бажання усиновити дитину, приїздили знайомитися з Анею і Стасом. Проте Аня усім їм відмовила, адже останнє слово залишається за дитиною, якщо вона вже не дуже маленька. Самчуки одразу пояснили дівчинці, що в родині є маленькі діти і що вони потребують більше уваги і турботи. А вона вже доросліша. Їй дадуть усе, що повинні, і підтримуватимуть. Проте якщо ідеться, наприклад, про якусь винагороду для дитини, то її треба заслужити, просто так винагороджувати ніхто не буде.

Ми б залишилися в Штатах, але постало питання: або віддати прийомних дітей, або всиновити. Ми з чоловіком вирішили повертатися в Україну і відмовитися від всиновлення. Станіслав з маленького росте з нашими дітьми, але різниця в характері і поведінці усе ж є. Зараз йому 5 років, Ані 12. Іноді з нею буває важко, по суті, з нею мені найважче. Але вона залишається з нами. Може, коли вона виросте, усе збагне. І я в дитинстві була непростою дитиною і не завжди було порозуміння з мамою, та з віком воно прийшло. Сподіваюся, і з Анею так буде. Тато їй теж пояснював, якщо хочеш жити з нами, маєш дотримувати наших вимог і правил, бо у кожній сім’ї вони є. Але якщо нехтувати цими правилами і систематично їх порушувати - для нас це неприйнятно, тоді наші двері можуть зачинитися, - каже Юліана Самчук.

Місяць тому у Самчуків народилася четверта дитина, донька. І тепер вони мають загалом шестеро дітей, п’ятеро з яких – у віці до 6 років. Старшому днями виповниться 6, він пішов у 1-й клас. Тож у родині тепер двоє школярів. Юліана зізнається, що сама іноді відчуває потребу у психологічній допомозі, відпочинку та відновленні сил. Підтримку знаходить у чоловікові та у вірі. Василь та Юліана непохитні у переконанні, що попри усі труднощі, вони зобов’язані дати дітям усе те, що мають дати батьки.