Потім почалося цивільне життя. Займався в основному ремонтом, будівництвом, працював слюсарем і навіть єгерем у лісі. Але все змінило 24 лютого.
“Я пішов у ТЦК одразу ж. Але там мене не взяли, сказали, що троє неповнолітніх дітей і т. д. Тож підписав контракт з ДФТГ. Там трошки навчав людей того, що сам вмів, щоб вони могли боронити свій дім, але в певний момент я там себе вичерпав. Відчув, що треба йти далі туди, де буду приносити більше користі”, – пригадує “Брат”.
Тому, коли отримав пропозицію долучитися до 104 бригади – без вагань погодився. Так він потрапив до медроти, де нині служить на посаді сержанта з матеріального забезпечення та займається бойовою підготовкою особового складу.
“Навчаю їх, як ходити по лісах, як зорієнтуватися, де ти знаходишся в будь-який час доби та пору року. Поводженню зі зброєю. Часом, щоб врятувати життя бійця, доводиться вставати самому в бій. Один рятує, а другий прикриває. На війні усі військовослужбовці повинні знати ці основи”, – стверджує Олег.
Водночас він як сержант медроти не цурається допомагати з пораненими. В зоні активних бойових дій часто не вистачає медперсоналу, аби допомагати пораненим, яких привозять, і Олег одягає рукавички та приходить на підмогу побратимам.
За час служби чоловік побував на кількох напрямках і набачився за цей час, але запевняє, що жодного разу у нього навіть думка не майнула, що він не на своєму місці, щоб звільнитися.
“Через війну в мене відбулась переоцінка цінностей. Раніше було стремління десь грошей заробити, на заробітки поїхати, а тепер просто хочеться мирного тихого життя в селі, з дружиною, біля дітей та онуків”, – ділиться “Брат”.
Хоч йому дуже бракує сім’ї, можливості бути поряд з ними, але це слугує для воїна мотивацією працювати активніше та робити свій вклад в нашу перемогу!
Аби доєднатися до лав 104 бригади телефонуйте рекрутеру за номером: +380 50 167 6488. Є вакансії на різні посади та за різними спеціальностями.
За інформацією 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини.