Останні 8 років перед повномасштабною війною Леонід працював барменом в рівненських закладах. Він навіть здобув профільну освіту, щоб робити свою роботу якісніше. Однак, коктейлі та пиво довелося змінити на автомат.

Отримавши повістку без вагань одягнув піксель і встав на захист батьківщини. Про цивільну професію нині нагадує хіба його позивний – «Бармен».

За час служби довелося повоювати на сході та на півдні. Зараз Леонід водій медичного евакуаційного транспорту.

Для водія медичного евака найважливіше довести хворого. Це потрібно зробити якнайшвидше і як найбезпечніше. Зараз там, де ми знаходимося, ризики є кругом. Може статись будь-що: дрони, міни, ракети чи артилерія, – розповідає «Бармен».

Він пояснює, що найчастіше доводиться працювати під покровом ночі, бо тоді ворогу складніше працювати. Хоча, складнощі через темряву виникають і у наших бійців: «Треба якось їхати без світла, орієнтуватись на польових дорогах, пильнувати обстановку. Насправді ризики є будь-коли, але ж треба робити роботу, і ти її робиш. Цим самим приносиш свій вклад в майбутню перемогу і в порятунок життів».

Коли і якою буде перемога Леонід не береться прогнозувати, але він певен, що війна, врешті, завершиться саме нашою перемогою і він повернеться до своїх рідних:

Найбільше мені тут бракує сім'ї, дітей, жінки, батьків. Зараз головне бажання – повернутись додому. Повернусь, а тоді будуть вже інші мрії та плани, – каже воїн.

Аби наблизити цю заповітну мрію він працює над тим, щоб виконувати свою роботу максимально якісно. Постійно вдосконалюється і навчається чомусь новому, що може знадобитися для якісного виконання обов’язків.

Все більше розбираюсь в тому, як крутити-ремонтувати машини. До цього трошки мав якийсь мінімальний досвід, бо вдома машина є, але тут більше освоюємо ці навички. Також доводиться вчитись і якимось базовим медичним речам. От, наприклад нещодавно навчився ставити катетер. Хтозна, може це колись врятує чиєсь життя, – резюмував Леонід.

Матеріал за інформацією 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини