Сергій Мокан народився у Рівному. Закінчив 22 школу, за тим опанував фах бармена у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП. Про це повідомляють в Рівненській міській раді.

Сергій пішов служити в армію щойно отримав повістку. Відбув строкову службу, він був не з тих, хто відсиджується, ховається. Завжди говорив, що раз так стається, значить він мусить через це пройти, - пригадує мама Героя Надія.

Саме так вчинив і у перші дні повномасштабного вторгнення. Не зміг чекати та самостійно пішов у військкомат.

26 лютого дістав свою військову форму, одягнувся і пішов. Говорив,що він не боягуз, що мусить і це пройти. Казав: “Мам, а як прийдуть до нас у хату, то ж хто ж тебе буде захищати? Я мушу нас усіх захистити”. Його взяли без черги, відправили на комісію, і вже 9 березня Сергій поїхав на Черкащину. А 24 березня їх направили на Схід. Відтоді весь час і пробув на Авдієвському напрямі, - продовжує Надія.

Нагороджений відзнакою "За службу державі", Сергій отримав три контузії, був поранений. Проходив реабілітацію вдома та у Дніпрі, проте весь час повертався думками до своїх побратимів.

Він постійно був на телефоні, цікавився, як там його хлопці. Сергія побратими поважали, бо ж добре розбирався у своїй справі. Якось хлопці навіть відмовилися без нього йти, все чекали свого Мокана. Та й сам постійно дивився по сторонах і казав: "За що ми там стоїмо? Тут зовсім інший світ..."Сергій воював не за гроші, він про них ніколи не думав, не зважав, - розповідає мама Героя.

Добрий, веселий, позитивний Сергій нічого не шкодував для інших, міг навіть все своє віддати. Мав багато друзів, був надзвичайно товариським. Любив і завжди піклувався про тварин. Завжди прагнув допомогти, нагодувати. Та понад усе любив своїх рідних.

Він дуже мене любив. Постійно повторював це. У кожну вільну хвилину виходив на зв’язок, іноді навіть кілька кілометрів проходив в одну сторону, аби тільки мати можливість набрати мене і сказати, що він живий. Розповідав мені усе і хороше і погане. Часом аж сміявся, що я знаю про нього усе, - пригадує Надія.

Сергій дуже любив дітей - практично виняньчив молодшого брата, обожнював своїх племінниць - називав їх “мої сонечка”. А ще обіцяв мамі, що коли повернеться, одружиться і подарує їй багато онуків...

Та на жаль, виконати цю обіцянку не зміг. 7 липня 2023 року 24-річний молодший сержант Сергій Мокан загинув внаслідок штурмових дій противника біля Авдіївки на Донеччині.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 15 липня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”.

У разі оголошення повітряної тривоги прощання відбудеться або по її завершенню, або, у випадку затяжної, буде відмінено.

Присутнім необхідно пройти в найближче укриття. Їх адреси можна знайти за посиланням bit.ly/rivne_shelters.

Читайте також: Жителів Рівненської області просять долучитися до підписання петиції