29-ть вимушених переселенців проходять реабілітацію у Степанському санаторії на Сарнинщині. Серед них і 18 дітей із Куп'янська Харківської області. Спершу мешкали в гуртожитку в Харкові та на початку квітня приїхали в санаторій "Горинь". Як живуть та чим займаються переселенці у Степані розповість Владислав Стецюк.

Ксенія разом зі сім'єю вимушена були покинути рідний Куп'янськ, через обстріли та окупацію. Спершу сім'ю Данькових волонтери перевезли до Харкова. Звідти 7-го квітня вирушили у Степань. Тут вони проходять реабілітацію в санаторії.

Окрім сім'ї Данькових, з Куп'янська до санаторію в Степані приїхали ще 29 людей. 18-ть дітей в супроводі батьків. Про період в окупації згадують зі сльозами на очах.

Під час окупації, я б хотіла, щоб ніхто цього не пережив. Це називається прийшли до тебе в дім і починають командувати, що тобі робити. Ти не маєш права, оце повинно так бути, оце отак бути. Через нас ішли вся їхня техніка. Все день і ніч ішла, - пригадує вимушена переселенка Ніна Головченко.

Пані Олена з Ківшарівки Куп'янської територіальної громади. Розповідає, селище постійно під артилерійськими обстрілами та бомбардуванням.

У пані Олени є син 7 років та 15-ти річна донька. Через те, що в Куп'янську розбомбили школу дітлахи майже рік не відвідують навчання. Проте у Степані врешті сіли за парти.

Сестра Олександра Євгенія розповідає, що тут її прийняли добре. За декілька днів вже знайшла кілька подруг та спогади про шлях до спасіння згадує жахом.

Страшно. Дуже страшно. Постійно стріляють. Навіть горіло там декілька міст, - розповідає вимушена переселенка Євгенія Погоріла.

За парти дітлахи-переселенці сіли 10-го квітня. У ліцеї їх забезпечили усім необхідним.

Класні керівники познайомилися з дітьми. Ми видали їм канцелярію. Діти прийняли дружно дітей, - повідомляє директор Степанського ліцею Тетяна Романцова.

Над тим аби діти змогли хоч трішки відволіктись від страхіть війни, працівники Степанського ліцею роблять все можливе.

В нас був учень Сашко. Я в нього запитала чи знає він програмне забезпечення лазарус. Він сказав що ні. І це дійсно прикро. І через те що він останній рік просто не навчався, він не міг навчатися. Але коли я сіла біля нього і пояснила йому матеріал. Хлопчик дуже швидко зловив ідею. Почав робити і зробив виконав своє завдання на той рівень на який він навчається. І навіть залишився в нього трішки часу я йому дозволила пограти в ігри і я помітила, що це дуже підбадьорило, що в нього була можливість пограти в ігри, тому що я навіть не знаю коли він останній раз напевно пробував сидіти за комп'ютером і бавитись, - розповідає вчителька інформатики Марина Забілик.

У санаторії за вимушеними переселенцями теж піклуються. Психологічною підтримкою, медичними обстеженнями, триразовим харчуванням та гарячою водою забезпечені.

Головний лікар санаторію, Лариса Шишковська, розповідає, були готові прийняти 29-ть осіб. Це не перші вимушені переселенці, що приїхали на реабілітацію до санаторію.

6-го березня 22-го року вже почали. Ми тоді не були готові, але ми тоді прийняли Бучу прийняли, Київ прийняли. А сьогодні ми вже приймаємо, тому що ми вже готові надати допомогу всім діткам і дорослим, які потребують цього у цій страшній війні, - резюмує головний лікар в санаторії "Горинь" Лариса Шишковська.

Читайте також: Рівненщина отримала допомогу на 30 млн гривень за майже рік співпраці із проєктом "ГОВЕРЛА"