На Рівненщині 13-річна школярка влаштувала вуличні шашкові батли, щоб допомогти ЗСУ

30.09.22

Такі шашкові турніри відбувалися у центрі Зарічного. Дівчинка грала в шашки з усіма охочими упродовж майже чотирьох годин. Серед них були і старші люди, і вчителі сусідніх шкіл, і військові. Приходили й цілими родинами – позмагатися і повболівати. А були й такі, що «донатили», навіть не сідаючи за шашкову дошку, – не хотілося програвати

Дев’ятикласниця Валентина Ковалевич займається шашками вже 4 роки. Вона ходить на шкільний гурток. Її вчитель Анатолій Смаглюк називає ученицю лідеркою серед дівчат. Каже, за останні роки вона вигравала всі дитячі турніри і в Зарічному, і в Вараші.

«Валентина прийшла на гурток у 5 класі. А перший свій турнір програла. І сприйняла це болісно. Коли дитина зрозуміла, що медалі не отримає, вона просто втекла з приміщення, де відбувалися змагання. Я тоді зупинив Валентину в коридорі, ми поговорили. І після того вона вже не тікала. Навпаки запитувала, коли будуть наступні змагання. Другий турнір дівчинка виграла. І наступні також», - розповів Анатолій Смаглюк.

Коли ж на одному з занять він запропонував зробити добру справу, то Валентина, навіть не дослухавши, сказала, що згодна.

«З самого початку війни я хотіла якось допомогти нашим військовим. І ось у мене з’явився такий шанс. До того ж це можна було пов’язати з улюбленою справою», - пояснила Валентина Ковалевич.

Спочатку керівник гуртка хотів влаштувати шашкові батли біля школи. Але дівчинка, поспілкувавшись із батьками, запропонувала, щоб це було в центрі міста – там більше людей. Тож вони зробили оголошення, розмістили інформацію про турніри просто неба в соцмережах і в зазначений день та час вирушили на змагання.

«На початках я трохи хвилювався за ученицю. Адже це незвичний формат. Але як тільки вона зробила перший хід, я зрозумів, що Валентина зосереджена, зібрана і робить те, що вміє», - поділився враженнями Анатолій Смаглюк.

А ось Валентина згадує, що не хвилювалася. Найбільше їй запам’яталася перша партія. Супротивник виявився доволі сильним.

«Він допоміг зрозуміти, у якому напрямку мені треба працювати, щоб вдосконалитися», - каже гравчиня.
Загалом вона зіграла більше 20 партій. Охочих взяти участь виявилося чимало. Та й глядачів було багато. Навіть водії зупиняли авто, щоб поспостерігати.

А ще під час гри підійшли жінка та чоловік. Він зацікавився, хотів пограти. Однак жінка нагадала, що поспішають і мають небагато часу. А вже коли Валентина по завершенню турнірів поверталася додому, то зустріла того чоловіка. Він питав, чи будуть ще такі змагання і обіцяв прийти й пограти наступного разу.