Рівнянин Іван Сівак привіз додому три «золота» з Кубку світу зі спортивних танців на візках. Престижні змагання відбувалися у словацькому місті Кошиці і зібрали учасників із 18 країн світу.

Тим часом цього разу Іван не лише виступав, а й разом із тренеркою Владиславою Костак та партнеркою Оленою Данкевич проводив майстер-класи іншим спортсменам. Тож з-за кордону повернувся лише тепер із медалями і подальшими планами.

«Ця поїздка була незабутня, але не лише через змагання. Річ у тім, що якраз у цей час на фронті все відбувалося так стрімко. Наші звільняли Харківщину. За новинами хотілося не просто стежити - від них неможливо було відірватися. Наші хлопці так потужно йдуть. Ось вже Ізюм – знову наш. А ми ж приїхали на серйозні змагання і попереду – ще й проведення тренувань для інших спортсменів. Потрібно працювати на повну. А відчуття, як у жарті: боїшся засинати, щоб не проспати, коли наші москву візьмуть. І москву таки взяли, хоча це була назва ворожого блок-посту», - ділиться враженнями Іван Сівак.

Та пропри всі емоції, на змаганнях він викладався на повну. Емоцій було багато. І успіхи українських військових дуже радували і надихали.

У результаті рівненський спортсмен став кращим у трьох категоріях. Він завоював «золото» в індивідуальній програмі «Класична формула» та «Фрістайл», а також у категорії комбо «Латиноамериканська програма», де виступав у парі з танцівницею з Києва Оленою Данкевич.

Багато хто дуже чекав його номер у програмі «Фрістайл». Це не нова постановка. Іван вже представляв її на інших змаганнях. Однак танець настільки ефектний, що чимало спортсменів хотіли побачити його не в записі, а на власні очі. Цей номер – сюжетний. Музику для нього взяли з голлівудського фільму «Артист» 2011 року.

«Це романтична комедія про час, коли на зміну німому кіно приходять звукові фільми. Щоправда, образ персонажа ми змінили. Мій герой — не артист, а, швидше, хлопчина з Одеси. Але живе він приблизно у той же час, що й персонажі фільму. Він молодий, особливих заробітків не має, але проживає кожен день так, наче він останній, тобто на повну. Основна сюжетна лінія — це, звісно ж, кохання. Герой зустрічає ту, що западає йому в серце. Але йому немає чого їй запропонувати. Тож герой шукає можливості отримати якийсь статок. Та його методи не зовсім чесні. Він хитрує. Але коли зустрічає свою пасію знову, то потрапляє на ту ж вудочку, яку закидав сам», - розповідає Іван.

Окрім танців, спортсмен також брав участь і в тренувальному таборі як один із викладачів. За словами організаторів, коли у переліку тих, хто ділитиметься досвідом, з’явилося ім’я Івана Сівака, охочих взяти участь у навчаннях побільшало.

Тим часом рівнянин каже, що на міжнародних змаганнях дуже відчувалася підтримка українців від представників інших країн. Взагалі така тенденція простежується з 2014 року, але зараз це виявляють значно сильніше.

«Багато хто зі спортсменів-іноземців і до цього переписувався зі мною в месенджерах, запитував про події, намагався підбадьорити, пропонував виїжджати за кордон з повним забезпеченням. А на змаганнях зверталися й ті, з ким раніше не був знайомий. Так, спортсменка з Ізраїлю нарікала, що відчуває брак інформації про Україну. Тим часом вона опинилася у візку, бо постраждала внаслідок теракту. Тож тема їй близька. А ось її тренер має родичів на Харківщині і читає наші телеграм-канали, тож про ситуацію знає, - пояснює Іван. – Також до нас підходили спортсмени з Мексики і Бразилії. Вони й англійською спілкуються не дуже добре, але висловили нам свою підтримку».

Взагалі ж танці – дуже емоційний вид спорту. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то про виступи й думати не хотілося – не той був стан. Іван Сівак навіть відхилив запрошення в Польщу, бо не міг у той період танцювати.

«Але пізніше дедалі більше почав чути меседжі про те, щоб жити й працювати далі, бо цим ми вкладаємося в перемогу. І ми повинні це робити, щоб у ворога луснули мізки від того, що не зупиняємося і рухаємося вперед, - пояснив Іван. – Тож повернувся до тренувань і змагань».

Наступним після Кубку світу буде Чемпіонат Європи. Він запланований на жовтень. Тож зараз розпочнеться новий етап підготовки.

Участь у таких заходах дуже важлива. І не лише з точки зору спортивних результатів.

«Насправді ми також несемо меседжі про Україну. І сподіваюся, робимо це добре, - каже Іван Сівак. - А ще і під час спілкування, і тренувань, і змагань, а особливо коли відбувається нагородження, відчувається гордість. Гордість за українців, які з перших днів війни об'єднались та почали допомагати хто чим може. І ми представляємо цю націю». 

Про це інформує Рівненська ОВА.

Читайте також: Традиції весілля Рівненського Полісся представлять у Києві