Фото, на якому військовий несе кількамісячну дитину, а поруч іде нажахана мама облетіло увесь світ. Та стало обкладинкою найвідомішого журналу Тайм. Але про свою популярність дівчина, що на фото навіть і не здогадувалась.
"Мені просто почали писати в інстаграм, скидати фотографії, що "ти там на обкладинці". Шокована, не можу сказати, що приємно. Тому що ти бачиш цю фотографію і відразу повертаєшся в той день і не ті емоції, які хочеться відчувати. Тому що це був найстрашніший день в моєму житті, - розповідає Юлія, переселенка з Ірпеня
День, коли Юлія разом із чоловіком та їх шестимісячною донечкою евакуювалися із свого рідного Ірпеня.
"Ми просто ще 4 березня планували лишатись в Ірпені. Але вночі 4 березня ми зрозуміли, що треба терміново кудись виїжати. Якби я знала, що буде далі ми б виїхали набагато раніше. Але ти ніколи не можеш повірити в те, що буде відбуватись насправді. Ми думали що два тижні це все буде. Ми думали, що наше місто ніхто не буде чіпати, кому воно потрібно. В плані, ми не думали, що все буде настільки небезпечно, - каже Юлія.
Через велику кількість охочих виїхати з міста Юлії та Олегу довелося добиратися до автобусів через зруйнований міст порізну. Її з дитиною підвезли, чоловіку ж потрібно було цю відстань долати пішки. Тому вони постійно були на телефонному зв`язку.
"Під мостом я ще хвилин 40 десь стояв бо пріорітет був жінки та діти. І десь через 40 хвилин мені Юля подзвонила, каже, що їх уже в автобус саджають. Я підійшов до військових, сказав, що в мене сім`я вже від`їжджає. Мене за шкірки взяли закинули на міст. Сказали: "Біжи", - продовжив Олег.
А Юлія тим часом стояла біля евакуаційних автобусів, щоб зустріти чоловіка та разом виїхати до безпечного місця. Саме один із цих моментів і зафільмували на фото.
"Ці кричать з автобусів, які вивозили: "Йдіть сідайте в машину". Я кажу: "Я нікуди не піду". Вони кажуть: "Ми почекаємо вашого чоловіка". Я кажу: "Я вам не вірю, я буду тут чекать". І я якраз телефонувала і я не пам`ятаю цей момент коли військовий сам у мене взяв малу. Вона якраз ще плакала, він намагався її заспокоїти," - згадує Юлія.
Тепер вони вони усі троє гуляють у Рівному. Але з нетерпінням чекають той день, коли так само безпечно можна буде прогулятися і у їх рідному місті.
"Ми дуже хочемо. Дуже сильно. Нам тут правда подобається. Тут дуже привітні люди і нам багато пропонували допомоги, але дім є дім.
Тим паче, що їх будинок не постраждав ні від орків ні від місцевих мародерів.
"Вже були люди, які оглядали наші поверхи і кажуть, що жодна квартира не тронута, все добренько. І навіть машини, які стояли, у всіх же вибиті вікна, то взяли стрейч-плівку і перемотали, щоб мародери там [не влізли], - каже Юлія.
До слова, 19-річний військовий, який і ніс на руках донечку Юлії виявився також із Рівненщини. Тому коли усі захисники повернуться до своїх рідних, герої світлини пообіцяли зустрітись знову. Щоб уже від цієї зустрічі лишилися тільки приємні спогади
Читайте також: На Рівненщині освітянка із Слов’янська продовжує працювати дистанційно