В Україні узаконили гнучкий режим та дистанційну роботу

30 березня на позачерговому засіданні Верховної Ради України було ухвалено проєкт закону (№3275) про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019), повідомляє oporaua.org. За відповідне рішення проголосувало 312 депутатів.

Про що законопроєкт

Частина нових змін пов'язані з запровадженням підтримки для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19.

У Кодекс законів про працю вносяться нові визначення “гнучкий режим робочого часу” та “дистанційна (надомна) робота”.

Відповідно до Закону гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу, за погодженням між працівником і власником, може встановлюватись на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

- фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;

- змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

- час перерви для відпочинку і харчування.

Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Що стосується дистанційної (надомної) роботи, то це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені чинним трудовим договором.

Крім того, Закон містить норму про те, що час простою не з вини працівника, у тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Крім того, закон спрямований на:

1. Розширення підстав для продовження процесуальних строків, встановлених судом або законом.

2. Забезпечення виконання судових рішень.

3. Запровадження відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь в умовах поширення коронавірусу COVID-19.

4. Тимчасового спрощення виробництва продукції, необхідної для протидії поширенню коронавірусу COVID-19 та спрощення процедури її закупівлі.

5. Забезпечення здійснення виплати соціальної допомоги, продовження строку звернення за соціальною допомогою та строків виплат соціальної допомоги.

6. Відтермінування подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів.

Читайте також: Чи можна звільняти працівників з роботи під час карантину?