Відновити давнє ремесло. На Дубенщині чоловік виготовляє діжки для соління та вина. І тим самим продовжує справу свого діда - німецького переселенця, який жив та працював у Смизі. Хто такі клянкарі та як створюються дубові бочки у сюжеті далі.

Широкі ліси та чиста ріка - тут колись німецький Граф Берг заснував містечко. У 80-х роках ХIХ століття він запрошує до Смиги 10 сімей з Німеччини, спеціалістів-клянкарів. Вони із дуба виготовляли клянки до бочок із пивом, вина та горілки. Пан Юрій нащадок однієї із цих сімей, який відновлює та береже давнє, але потрібне ремесло.

Дід клямкар був, робив бочки. Раз попробував вийшла бочка, одна, друга.

Бочки, пан Юрій виготовляє два-три дні. Втім одразу майструє декілька діжок.

Потрібно щоб був добре висушений матеріал. Дивитися структуру деревини, щоб був не косостой.

Такі бочки служать десятки років, і не протікають. А головне розповідає майстер, такі діжки екологічні та натуральні.

Треба щільно підтасовувати клямки. І робиться ще щільніша.

Майстер додає, бочки також покривають бджолиним воском або парафіном. Зберігають в них переважно вино, коньяк, а також соління.

Дивіться також: як на Рівненщині куліш з галушками готують?