Перелистуючи сторінки української історії, важко не згадати тих, хто під час Другої світової війни стояв обличчям до багатомільйонної армії ворога. А саме про Українську повстанську армію. Молоді хлопці пережили часи підпілля, натрапляли під перехресний вогонь нацистів і червоної армії на українській землі. Найбільше про ці події пам'ятає їх учасник - Василь Кирилюк. Йому нині - вдумайтесь - 95 років.

Василь Кирилюк народився у селі Дермань-Другий Здолбунівського району. Нещодавно чоловік відсвяткував своє 95-річчя. На сьогодні він очолює обласну організацію «Братства вояків УПА» ім. Романа Шухевича. Та ще 77 років тому, Василь Макарович, тоді ще 18-річний Василь займався пошкодженням телефонних німецьких мереж та розвідкою в організації юнацької сітки ОУН.

Як так піднялася ОУН, що могла нас так переконати, нас сільських хлопців у самостійність Україні, що ми відказувались від всього. Шукали з ким йти, треба з тим в кого є гвинтівка. Когось приб'є - і отак хватаєш гвинтівку.

Через рік після цього Василь Кирилюк був залучений до розвідки Української повстанської армії. До того ж завжди сміливо йшов у бій за українські землі.

Армія УПА і сьогоднішня армія - це зовсім не похоже... Це добровольці, які від своєї душі йшли за боротьбу.

Окрім перемог у битвах, чоловік зазнав чималої поразки у сімейному житті. Родичів та брата Василя Кирилюка енкаведисти розстріляли. Після активної участі в боях за Україну, чоловік потрапив до в'язниці та пережив заслання у концентраційних таборах. Маючи різний досвід за спиною, про ситуацію, що відбувається на Сході - Василь Макарович має свою думку.

Війна тяжка, війна довга. Невідомо коли вона кінчиться. Російська імперія ніколи не хоче вступати, ми маєм 300-літню історію, агресор має все.... Він не знає чого хоче.

Бійцям, які зараз знаходяться в зоні АТО, чоловік дає коротку, але чітку пораду.

Їм видніше. От одного побажаю - національної свідомості. Більш нічого. і здоров'я.

Зараз чоловік пише книгу з мемуарів, аби потім її опублікувати. Таких людей, як Василь Кирилюк в Україні залишилися одиниці. Пам'ятаймо та будьмо вдячні їм за самопожертву. 

Дивіться також: про війну та життя після неї: історія "кіборга" з Рівненщини