* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Яка краса! Навкруг так гарно,
Опало листя рiзнобарвне,
В природi, завжди так буває,
Листя опало, а життя триває!
Листя червоне, жовте, як намисто,
Кружляє й падає, пожовклим листом,
Ось так проходить, та минає рiк за роком,
Життя вирує, та проходить, ненароком!
Але ж краса, нас завжди причарує,
На пам’ять мить, приємну подарує,
В своєму серцi, пронесеш ти, вiчно,
Цю мить осiнню, iз опалим листом!
Ось так в життi, тихенько,непомiтно,
Приходить осiнь iминає лiто,
Чорне волосся стало сиво-бiлим,
Минули роки, а на серцiлiто!
Опале листя, як прожитiроки,
Пiшли у небуття,iїх не вернеш!
Не встиг,й нежив ще, на порозiосiнь!
Таке життя! А нам потрiбно жити!
Приспiв:
Осiнь, пора мила,пора гарна!
Ти,моя любов,моє кохання,
Рiзнокольоровим листом сиплеш,
Осiнь, ти моїм коханням дихаєш!
Осiнь,ти до мене знову прийдеш!
25.Х.2009 р. Фiланович А.П.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Наша мова в Україні – сирота!
Не захищена вона, чомусь з повна,
Попирається панами з давнини!
Правлять у державі, чужаки!
Та й своїх багато в краю,«яничар»,
Зрадив хто, на рідне наплював,
Не по модному українська звучить,
Мабуть хочуть її просто загубить.
Позабули, звідки все пішло,
Хто їх предки, хто навчив всього,
А Софія Київська, Дніпро?
Це ж Україна, все наше, це ж воно!
А козацька слава?А Хмельницький. Булава?
Запорізька Січ, це ж сива давнина,
Це історія країни видатної,
Чому ж соромимось ми мови?Гарної такої!
Так і чути в ріднім домі: «Что?Зачем»?
Про дідів, чомусь забули швидко,
То ж навіщо нищимо своє?
Лиш в угоду…Це кому? Й навіщо!
Рідна мова у країні – раритет,
Не звучить вона в містах… «Спасибо»-чути.
Наше: «Дякую» у відповідь: «Хахол»!
Це так в нас, на Україні, часто чути.
Не помітили як швидко все прийшло,
Не потрібна рідна мова у кіно,
Не потрібно нам свої книжки читати,
На українській-газети видавати.
Якщо далі так піде в краю,
Піклуватись будемо про іншу…
Втратимо культуру визначну,
Лиш в угодуЦе кому?Й навіщо!
22.09.2010 р. Філанович А.П.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Старенький альбом із світлинами є,
Він спокою чомусь мені не дає.
Вдивляюсь в обличчя знайомі мені,
Й життя пропливає…Все, наче у сні.
Дивлюся на фото і бачу себе,
І батько, і мама, живі вони ще!
Всміхаються мило з світлини вони,
А ми ще маленькі, маленькі такі!
Приспів:
Мамо, ти на світі єдина!
Мамо, ти на світ народила!
Мамо, ти з любов’ю ростила!
Мамо,дорогенька моя!
Мила, кохана, хороша моя!
Пробач, що не завжди казав ці слова,
Беріг я на потім, та потім не встиг…
Ось через це в мене серце й болить!
Гортаю рядками сторінки життя,
Мені пригадалась хатина моя,
Садок яблуневий і вишеньок цвіт,
Та мама, зажурена, чомусь стоїть!
Ви виросли, діти, ви йдете в життя,
Я ж залишаюся в домі одна,
Як хочеться, щоб все склалось у вас,
Молитимусь Богу я, діти, за вас!
Приспів:
Мамо, ти на світі єдина!
Мамо, ти нам очі відкрила!
Мамо, ти з любов’ю ростила!
Мамо, ти на світі одна!
Мила, кохана, хороша моя!
Пробач, що не завжди казав ці слова,
Беріг я на потім, та потім не встиг…
Ось через це в мене й серце болить!
Гортаю сторінки, прожив я життя,
Немає батьків -скоро чергай моя,
Болить в мене серце та плаче душа,
Як шкода, матусю, ти рано пішла,
То ж вибач, рідненька, тебе не беріг,
Могла б ти на білому світі ще жить!
Шкодую, що мало казав гарних слів,
Тільки я пізно про це зрозумів!
Приспів:
Мамо, ти на світі єдина!
Мамо, ти на світ народила!
Мамо, ти з любов’ю ростила!
Мамо,ти на світі одна!
Мила, кохана, хороша моя!
Пробач, що не завжди казав ці слова,
Беріг я на потім, та потім не встиг…
Ось через це в мене серце й болить!
25. 06.2010 р Філанович А.П.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Я прийшов на поріг…Я вклоняюсь тобі,
Батька рідного дім, ти- оcнова в житті,
Ти мені допоміг, ти не зрадиш мене,
Це в житті оберіг, це надія на все!
Приспів:
Рідний дім, рідний дім, ти на світі один,
Ти початок життя, ти святиня моя!
Ти батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти опора в житті, ти надійний мій друг!
Ти батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти, опора в житті, ти хороший мій друг!
Тут я ріс, виростав, вперше «Мама» сказав,
Тут навчався й мужнів,тут я крила дістав,
Ну а батько радів-виростає синок,
Це ж надія в житті… Посаджу я садок!
Приспів:
Рідний дім, рідний дім, ти на світі один,
Ти, початок життя, ти святиня моя!
Ти батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти опора в житті, ти надійний мій друг!
Ти,батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти опора в житті, ти хороший мій друг!
Сад давно вже відцвів, і немає батьків.
Троє внуків в мене… Я надіюсь, не все…
Посаджу ясадок, буде внукам урок,
Внуки виростуть всі…То ж посадять й вони!
Приспів:
Рідний дім, рідний дім, ти на світі один,
и, початок життя, ти святиня моя!
Ти,батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти, опора в житті, ти надійний мій друг!
Ти,батьківське тепло ніжних маминих рук,
Ти, опора в житті, ти хороший мій друг!
28 липня 2010 р. Філанович А П.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Я є народ, якого правди сила
Ніким звойована щене була.
П.Тичина.
С У М
Як сумно в мене на душі,
Що народивсь не в ті часи,
Тому почав писать вірші.
Може,почують крик душі.
Ніколи віршів не писав,
До того, Бог талант не дав,
Можливо, цим зроблю розраду,
А хтось, почує в цім пораду.
Як сумно в мене на душі,
Хочу кричать, ногами тупать,верещать…
А чи почує мене…?Хто?
Всім байдуже уcедавно.
Пухнастії коти, котрі при владі,
« Перебудувались» вже давно,
Спочатку комунізм нам обіцяли,
Тепер, будують казино!
Вони ж сидять у «апараті»,
На дорогих машинах їздять в туалет,
Будують гральні автомати,
Щоб знову надурить народ.
Капіталізм – оце так сила!
Гроші лопатою греби.
В Банках «кричать»: «Беріть кредити»,
Майже даремно забери!
А будівельники собі:
«Купи квартиру, одразу гроші заплати,
Отримаєш бажану площу!»
А зараз їх, шукай, свищи!
Понаставляли людям пасток,
Попробуй що-де розберись,
У кого їм шукать поради?
Хто попередить,захистить?!
Який там захист? Що ти кажеш?
Кругом грабують люд простий,
ДАЇ грабує на дорогах,
Що зробиш їм? Закон такий!
В судах роботи вистачає,
Не встигають людям справи шить,
Міліціянти їм допомагають,
Робота тут, мартенівська кипить.
Навар, відомо, - не маленький,
Всі їздять в дорогих авто,
Хати, будують тільки в місті,
Ось так-то! Людям повезло!
Закон - як дишло, куди повернеш,
Так і вийшло!
Хочеш в країні нашій жити,
Мусиш, хабарики платити!
Про хабарі, усім відомо!
Не заплатив – не вчишся ти.
Нема здоровья, - купуй за гроші,
І так кругом. Тільки плати!
Плати, плати! Де ж гроші взяти?
Як чесно можна заробити?
На мінімум державний, прожитковий,
Курей лиш можем насмішити!
Корупція – перша проблема!
Чиновників їсть, як іржу,
Якщо цей спрут не подолати,
То «амба» нам! Кінець всьому!
Як сумно в мене на душі!
Невже такий я, безталанний?
Не можу дати раду я, собі!
В країні, Україна, де родився.
Чому, не можу я, достойно жити?
Працюю ж, з вечора й до рання,
А заробляю копійки,
Лиш на жебрацьке існування.
Не можу грошей заробити,
Бо треба ж владу накормити,
Орендарів, споживачів, пожежників,
Інспекторів. А ще ж-податки!
Як сумно в мене на душі!
Скоро на пенсію, й тоді –
На що надіятись мені?
В країні, безталанній!
Що, сивий дядько я, давно,
Освіта вища за плечима,
А радості в житті немає,
Не видно перспективи!
Хіба ж один, я, лиш такий?
Нас ціла купа, міліони!
Працюють з ранку,й до пізна.
А за душею, ні гроша!
Як сумно в мене на душі!
Рахунків банківських не маю,
Лише кредити та борги,
Від цього, потерпаю!
Терплячий ти, народ козацький!
Достойну владу, ти, обрав!
Зарплату дав пристойну,
Й на шию,з честю,посадив її!
Народе мій, їх лекторат!
На вибори, ти, ходиш регулярно,
Та обираєш, все одно,
Не тих, не так! Де ж правда?
Можливо, робиш щось не так?
Чи працювать ти не умієш?
По всьому світу тебе цінять!
Як?Це ж правда!
Як всі повірили в Майдан!
Надія на щось краще,
У тюрмах будуть крадії,
А люди, жити стануть краще!
Обрали уряд, та парламент,
Очолив їх всіх, Президент!
Ну все! Нарешті заживемо!
А вийшло? Все не так!
Б’ються, чубляться, гризуться,
Державнії мужі,
Не можуть владу поділити
П а р л а м ен т а р і !!!
Хто ближче буде до «корита»,
У кого буде газова труба?
Кому, дістануться портфелі?
Ось катавасія яка!
А «любі друзі», що утнули?
Більшість в кишені вже була.
Та Президент – обранець люду,
Зламав, бо Юля не така!
Як не така? Як можна зрадить двічі?
Це просто смішно! Маячня!
Так можуть бавитись – лиш діти
А не Верховна Рада, хоч яка!
Політика, брудна ти штука,
Зуби зламав вже не один,
В парламенті купують все за гроші,
Герої ці, відомі всім!
В парламенті, панує підкуп, зрада,
Купують депутатів голоси!
Ось так і створюється більшість в Раді,
А потім, боремось з корупцією, ми!
Як вигідно кричать: «Хапайте, злодій»,
Коли в самого рильце у пушку,
І правлять бал, ділять земельку,
Земельку, золоту!
Чому ростуть так стрімко ціни?
Що з доларом зробив банкір?
Йому що,мало банку «Україна»?
Мало грошей ще заробив?
Так скоро ж вибори! Відомо!
На люд простий, начхать йому,
Звалить потрібно уряд нехороший,
Бо заважає він йому!
Верховна Рада – яка ж ти зрада!
Яка від тебе нам порада?
Чому, не дбаєш про народ?
Хіба ж в людей великі статки?
Чому підвищуєш податки?
Для кого пишуться закони?
В судах мільйоном посівають,
Тарифи ж, людям піднімають.
Невже ще мало ви нагреблись?
Порозкрадали ще не все?
Невже на тому світі божім-справедливім,
Знадобиться вам усе?
Господь розумний, справедливий!
Відміряє на цвинтарі землі,
І понесуть у світ той – потойбічний,
Та дорогії будуть!В золоті хрести!
Як сумно в мене на душі!
На цвинтарі давно мої батьки.
Бідненькі в них, із дерева хрести,
На більше спробуй зароби!
Ось так і людям! Їм, як прийдеться!
Ще терплять? Хай живуть!
На хліб ще заробляють?
То може з вилами ще не підуть?!
Та лихо, мабуть, назріває!
Не можна далі нам так жить,
Тому кричу я, й вас благаю,
Робіть! Що небуть хоч робіть!
Робіть, об’єднуйтесь, творіть закони!
Бо криза світова,
Оцінить всіх вас, по заслугах!
Навіщо влада нам така?
Створили! На старий рік нас сповістили,
Нам податківці задзвонили,
Що будуть зміни у законі,-
Платникам єдиного податку –
Не можна працювати з ПеДеВе…!
О-таке?О Влада! Влада?
Яка від тебе нам порада?
Чому ти бізнес мій малий,
Загнала в кут глухий?
Як сумно в мене на душі!
Хочу кричать, ногами тупать,верещать!
Чи хто почує, крик душі?
Чому ж так сумно на душі
Р.S
Одне лиш тішить, душу гріє,
Що демократія у нас, « жива»,
Якби це все, я, написав в Росії,
Кінець мені! Сидів би, я!
17.01.2009 Фiланович А.П.
